У цьому контексті з’являється питання про агентність мови та образу: чи здатне мистецтво щось змінити, чи це лише символічний жест перед обличчям реального досвіду насильства та втрати.

відкриття виставки: 20.03.2026 (п’ятниця), 19:00
екскурсія виставкою: 21.03.2026 (субота), 16:00

де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
мова: вернісаж та екскурсія польською та англійською мовами; переклад – Володимир Дишлевук; без перекладу мовою жестів
виставка діятиме до: 31.05.2026 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
вхід вільний

куратор: Павел Корбус
Архітектура виставки: Богдана Косміна

Проєкт Павла Ковача виник на перетині двох реальностей: мистецтва та безпосереднього досвіду війни. Митець, який зараз служить у війську, працює з матеріалами, безпосередньо пов’язаними з фронтом: артефактами, документами та предметами, що належать загиблим, пораненим та зниклим безвісти. У його практиці мистецтво стає інструментом документування та символічного впорядкування травматичного досвіду.

Виставка «Hoc est corpus meum» поєднує роботи, створені до російського повномасштабного вторгнення в Україну, з працями, розробленими уже під час військової служби.

Назва виставки нагадує євхаристійну формулу «це моє тіло», травестація якої в масовій культурі, «фокус-покус», асоціюється з магічним заклинанням. У цьому контексті з’являється питання про агентність мови та образу: чи здатне мистецтво щось змінити, чи це лише символічний жест перед обличчям реального досвіду насильства та втрати.

Мінімалістична, часто концептуальна форма творів контрастує з вагою їхніх значень. Одна з інсталяцій, побудована зі зліпків автентичних устілок із взуття полеглих солдатів, створює карту розкиданих місць поховань та символічний жест «збирання» розділених тіл. Інсталяція без назви («Лавровий лист») переписує символ слави на статистику втрат воєнного часу через номери повідомлень про смерть. В інших проєктах митець використовує елементи воєнної реальності, такі як уламки скла від вибухів, предмети з військових позицій та матеріали, що документують втрати.

Важливою темою виставки є напруга між документом і метафорою. Інсталяції із використанням землі, води, солі чи воску досліджують вплив часу та пам’яті, тоді як перформанси розкривають подвійну ідентичність автора, солдата та художника. Виставка стає архівом і символічним меморіалом, де матеріальність буденних предметів фіксує досвід насильства, втрати та пам’яті.

Павло Ковач закінчив Ужгородський художній коледж ім. А. Ерделі (2005) та Львівську національну академію мистецтв (2011). Отримав Стипендію міністра культури й національної спадщини Польщі Gaude Polonia (2012). Переможець конкурсу МУХі (2012) та фестивалю IN-OUT (Гданськ, 2018). Співзасновник галереї Єфремова 26 (Львів, 2013) та галереї Detenpyla (Львів, 2011). З 2012 року – засновник і учасник «Відкритої групи». Група отримала головну премію PinchukArtPrize (2015), здобула спеціальну відзнаку Allegro Prize у Варшаві (2020). Також «Відкрита група» курувала Український павільйон на Венеційській бієнале 2019 року та представляла Польський павільйон на бієнале 2024 року під кураторством Марти Чиж. Живе та працює у Львові. Від 2023 року служить у лавах ЗСУ.

Виставка в рамках проєкту «Мистецькі практики під час війни».
Фінансування Міністра культури та національної спадщини Польщі з Фонду популяризування культури – державного цільового фонду.

Медіа-партнери: ArtsLooker, Kultura Enter, Magazyn Szum, Miej Miejsce, Mint Magazine, Radio Lublin, TVP Lublin