Пшемек Бранас закінчив факультет інтермедії Академії Образотворчих Мистецтв у Кракові, в даний час навчається в аспірантурі на міждисциплінарній докторській програмі Університету Мистецтв у Познані. Лауреат стипендії Міністерства Культури і Національної Спадщини у 2013 році, лауреат нагороди Фонду Grey House Szara Kamienica (2015). Лауреат ІІ премії у конкурсі “Погляди” 2017. Художник брав участь у групових виставках, у т.ч. на фестивалі „Embodied Action”, Гонконг (2016); “GUYU ACTION Performance Art Festival”, Сіань, Китай (2016); „Polish Performance Night”, Le Lieu Gallery, Квебек (2014). Створював персональні виставки, в т.ч. “Moro”, Galeria Wschodnia, Лодзь, в 2013 та виставки Ікота в рамках Місяцю Фотографії в Кракові в MOCAK в 2014 році. Живе і працює в Ярославі.
ЖОВЧ
Пшемек Бранас займається об’єктом, інсталяцією, скульптурою, відео, фотографією та перформансом. Його роботи стосуються різних тем; від сексуальності через релігію до історії мистецтва та інституційної критики.
Представлене фото під назвою ЖОВЧ представляє чоловічу напіверотику, що критикує більшість чоловічих націоналістичних рухів і фашистських груп. “Жовч” – це слово, створене лише з польських знаків, яке означає, крім кольору, також речовину, що виділяється в печінці, бере участь у перетравленні жиру, а також почуття гніву і гіркоти. Жовч як речовина історично була об’єктом багатьох досліджень та аналізів в алхімії; певним рисам характеру чи темпераменту приписували вплив цієї рідини. Чорна жовч була приписана, серед інших меланхолікам, а світла – холерикам. Напис “жовч” на спині молодика, зроблений за допомогою ламп у солярії, є своєрідним татуюванням, яке є виразом іронії і насмішок над іншою, теж тематично несучою, хоча й віддаленою сьогодні, сонячною асоціацією знаку . Останній, як і слово в засмазі, також несе в собі вантаж поганих емоцій, з яких, однак, гнів чи гіркота, мабуть, найлагідніші. “Єдине, що я сьогодні бачу в Польщі, – це розливана всюди жовч”, – пише у коментарі до твору художник: “Можливо, алхімічне мислення про рідини тіла ідеально працює в країні, де чорна і світла жовч все ще змішуються разом. Там, де баланс і примирення стають неможливі. Можливо, все це результат нашої романтичної натури, яка, як писала Яніон, ніколи не загинула”.
