Ельжбета Яблоньска навчалася на факультеті образотворчих мистецтв Університету імені Миколая Коперника в Торуні. З 1996 року працює на кафедрі малюнку. Творчість Яблонської була презентована в рамах багатьох персональних показів, в тому числі в: “Zachęta”, Варшава; Galeria Kronika, Битом; BWA, Зелена Гура; Галерея Арсенал, Білосток; а також на групових виставках, в т.ч. в : Музей Мистецтва, Лодзь; Центр Сучасного Мистецтва “Łaźnia”, Гданськ; Центр Сучасного Мистецтва Замок Уяздовський, Варшава; Центр Сучасного Мистецтва “Знаки часу”, Торунь; Інститут Мистецтв “Wyspa”, Гданськ; Галерея “Manhattan”, Лодзь, а також в Brooklyn Museum, Sculpture Center i The De Lamar Mansion Centennial Salon of Arts & Ideas, Нью-Йорк; Forum Kunst & Architektur, Ессен; n.b.k. Берлін. Живе і працює у Бидгощі.
Ницість
Ельжбета Яблоньска займається проектами, що активізують різні середовища, інсталяцією, перформансом та фотографією. Її творчість часто стосується соціальних ролей, посад і функцій, які покладені в суспільстві на окремих людей і групи. Ельжбета Яблоньска аналізує чуму як певний стан ума, дисфункцію, яка повільно охоплює свідомість, заражає та трансформує її. Це може становити загрозу здоров’ю суб’єкта, вимагає підтримки зовнішніх сил та мобілізації зсередини.
Короткий текст, який з’являється у фільмі Яблоньскої, є записом, знайденим роками пізніше у зошиті її тоді ще дев’ятирічного сина. Це своєрідне хайку про пригнічуючу ницість. “Через кілька років важко оцінити, чи це текст знайдений і переписаний, чи знайдений і перефразований, або створений Антеком”, – коментує художниця. Роздуми дитини над абстрактними поняттями, які займають уми філософів, – це спроба знайти загальний принцип світу, твір свідомості і момент протистояння з немислимою реальністю. Це дитяче «письмо» так насправді є дуже важливим моментом, який укладає особистість, яка шукає сенсу і приймає на себе виклик протистояння власному страху.
