Анна Конік навчалася в Академії Образотворчих Мистецтв у Варшаві, де на факультеті мистецтв медіа та сценографії у 2012 році отримала ступінь доктора образотворчих мистецтв. Лауреатка численних мистецьких та наукових стипендій: Delfina Studios, Лондон (2019); Zuger Kulturstiftung Landis & Gyr, Zug (2019); AiR Rockefeller Foundation Bellagio Center, Італія (2018); POLIN Музей Польських Євреїв (2016/2017) та багато інших. Її роботи виставляли на міжнародних персональних і групових виставках у таких інституціях, як Центр міждисциплінарних досліджень ZiF, Білефельд; Центр сучасного мистецтва Замок Уяздовский, Варшава, National Museum of Contemporary Art (MNAC), Бухарест, Void Gallery, Лондон-Деррі, Галерея Арсенал, Білосток, Парламент Швеції, “Атлас Мистецтва”, Лодзь, Max Liebermann Haus, Берлін; Національна Художня Галерея “Zachęta”, Варшава, DEPO Gallery, Стамбул (2014). Її роботи знаходяться у приватних та інституційних художніх колекціях. Живе і працює в Берліні.
У тому самому місті, під тим самим небом …
Анна Конік створює відео-інсталяції in situ, художні фільми, парадокументи, а також об’єкти, фотографії та малюнки. В центрі її заінтересування знаходиться людина як соціальна одиниця, зумовлена складними зовнішніми та внутрішніми чинниками. У своїх роботах вона ставить питання про ідентичність, пам’ять та соціальну реальність багатьох із нас.
У тому самому місті, під тим самим небом … складається з тридцяти п’яти фільмів, записаних у відповідь на нехіть до іммігрантів та трагедії, які супроводжують їхню контрабанду до Європи. Перша частина була записана в 2011 році в столиці Швеції, Стокгольмі, друга в Білостоці в Польщі, недалеко від східного кордону в 2012 році. Наступна була реалізована в Румунії, головним чином у Бухаресті, в 2013 році. У той же час четверта частина була створена в Стамбулі, в Туреччині, а остання була здійснена в Нанті, у Франції, на рубежі 2014 та 2015 років. Усі фільми зосереджені на справжніх розповідях жінок, які шукають дому і життя подалі від війни, тероризму, бідності, сексуального гніту та насильства. Зареєстровані свідчення несуть з собою слова, сповнені відчаю, страху, сумніву, а також обурення, вимогу справедливості і розуміння. Розуміння, полягаюче на емпатії, розпізнаванню кардинальних причин втечі, але перш за все прийняття людини як суб’єкта, який живе, незважаючи на свою чужість та відмінності.
