Агнешка Польска навчалася на художньому факультеті Університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні, на графічному факультеті Академії Образотворчих Мистецтв у Кракові та в класі Хіто Штайєрла в Університеті Мистецтв у Берліні. У 2013 році вона була номінована в конкурсі “Погляди” нагороди Deutsche Bank. Вона брала участь у Бієнале Сіднея, Венеційській Бієнале та Бієнале Гванджу в Південній Кореї. Виставляла роботи в Музеї сучасного мистецтва (MoMA) та Новому Музеї в Нью-Йорку, Музеї сучасного мистецтва “Гараж” в Москві. Вона є лауреаткою Кінопремії, надаваної МСН у Варшаві, Польським Інститутом Кіно та Школою Вайди, а також престижної німецької Нагороди Національної Галереї, що надається кожні два роки художникам, які живуть у Берліні.
Запитай русалку
Агнешка Польска творить фільми, анімації і фотографії. У своїх роботах часто використовує знайдені та архівні матеріали. Цікавлять її культура і мистецтво як певна конструкція, механізми та принципи якої вона простежує, шукаючи натхнення. В фільмі Запитай русалку художниця сягає до фігури міфічної істоти з характерними рисами, які вона представляє у новій формі, видозмінюючи її для потреб сучасного світу зі своїми власними «правдою і міфом». Русалка як напівжінка-напівриба – це гібрид, її особистість – це мішанина протилежностей. “Вибачте, я не впевнена, чи я – риба чи людина?” – в нарації Русалки з фільму Польскої стикаються світи, які неможливо примирити, і які парадоксально являють собою єдність. Нарація тече біполярним шляхом, Русалка – фігура з двома обличчями та двома парами губ вимовляє слова, що утворюють подвійний голос. Твердження русалки не мають спільного характеру, але в деяких місцях вони відрізняються (від самих себе) або суперечать в стосунку до себе самих. У її (їх?) твердженнях стикаються різні дискурси, цінності, жіночий і чоловічий елементи. Повстає питання про власну ідентичність та суб’єктивність, що визначає розуміння реальності. Русалка – однакова і водночас інна – є втіленням внутрішнього конфлікту, а разом з цим формою його примирення.
