Вітольд Ґомбрович у «Заповіті» написав: «Що ж таке Польща? Це країна між Сходом і Заходом, де Європа вже зачинає вмирати, перехідна країна, де Схід і Захід послаблюють одне одного».
Згадана перехідність особливо сильно відчувається у східній частині Польщі, де лежать Біло-сток і Люблін. Історію цих міст творили представники багатьох народів, сліди цього видно в їх-ній матеріальній спадщині, а також у свідомості нинішніх мешканців. Важко назвати ці міста «східними», але вони й геть не «західні», хоча й мають амбіції, аби такими бути. Неповні 50 кілометрів на схід від Білостоку проходить кордон із Білоруссю, а близько 100 кілометрів від Любліна – кордон із Україною. До 1991 року це був кордон із однією тоталітарною державою – СРСР. Після розпаду імперії кордон ожив завдяки інтенсивним контактам, переважно торговим. Він став значно «вільнішим», більш «пропускальним». Був це й новий розділ – зближення у стосунках Польщі й поляків зі східними сусідами. Тривав він лише кільканадцять років. Вступ Польщі до Європейського союзу і невдовзі після цього до Шенгенської зони відкрив нашу краї-ну для Західної Європи, закриваючи водночас для Східної. Наш східний кордон став зовнішнім кордоном ЄС, наслідком чого стала нав’язана Брюкселем необхідність його зміцнення, запро-вадження суворіших правил його перетину. Але що найважливіше, виникла нова залізна заві-са, нова стіна, що ділить Європу на дві частини. Цей поділ так само штучний, як і той – до 1991 року. Але кордон реальніший нікуди.
Тож східний кордон Шенгенської зони – це головна, але не єдина точка відліку для виставки. Не єдина, оскільки дійсність досить динамічна, і останнім часом у Європі з’являються чергові місця, де існуючий кордон значно змінює свій характер. На тих кордонах виросли стіни й пере-пони, що блокують рух біженців, всередині Шенгенської зони запроваджується місцевий при-кордонний контроль, польські прикордонники не впускають чеченських втікачів, у європей-ських країнах ростуть тенденції до націоналізму й ведеться відкрита маніпуляція фактами, що підсилює ксенофобські настрої. Ми не можемо забувати й про неоголошену війну, що ведеться на сході України. Напружена ситуація панує на кордоні Грузії з Росією. Конфлікт Вірменії й Азербайджану за Нагірний Карабах досі дає про себе знати.
Тема кордонів присутня у творчості візуальних художників постійно. Кордонів у дуже широкому сенсі, не тільки зведених до географії. На виставці будуть показані як відомі роботи, уже існую-чі, так і нові, створені спеціально для неї.
«Увага! Кордон» постає у співпраці Галереї Лабіринт у Любліні й Галереї Арсенал у Білостоку, і складатиметься із двох частин, що будуть представлені одночасно в обох містах. Більшість художників показує дві різні роботи, дехто натомість роботи, скомпоновані з двох частих, що експонуються одночасно в обох галереях, тому щоби познайомитися з усім проектом, треба відвідати як Арсенал, так і Лабіринт.
Куратори: Моніка Шевчик, Вальдемар Татарчук
За фінансової підтримки Міністерства культури й національної спадщини
