Народилася 1992 року в Пулавах, Польща. Навчається у майстерні просторових дій проф. Мірослава Балки, майстерні аудіовізуального простору проф. Ґжеґожа Ковальського, майстерні живописного простору проф. Леона Тарасевіча і д-ра Павела Сусіда, а також в майстерні фотографічної нарації д-ра габ. Прота Янушкевича на факультеті мистецтва медіа Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. Займається мистецтвом перформансу, живописом, відео й об’єктом. У своїй творчості займається питаннями, які неможливо виразити словами, а також ідентичністю й образом людини, її залученням у суспільно-політичну сферу. Дуже важливий аспект її робіт – дія з глядачем. Учасниця багатьох виставок у Польщі і за кордоном, зокрема в: “Trafostacji Sztuki”, Щецін; BWA, Тарнув; галереї A3, Москва; Ґданській міській галереї; галереї “Studio”, Варшава; “lokalu_30”, Варшава; Салоні Академії, Варшава; Otwock Studio; галереї “Радше”, Познань; галереї “Monopol”, Варшава; Музеї історії Волі, Варшава; “Fondazione Pastificio Cerere”; Рим; бієнале WRO Test Exposure, Вроцлав.
Барбара Ґрика, Не в усіх країнах існує любов [ГЛ], Мурал, 2016/2017
Польська художниця у своїй роботі прибрала одні кордони й замінила їх на інші, аби показати, що політично вмотивована ненависть, у цьому випадку гомофобія й переслідування гомосексуальних осіб, не обмежена кордонами певних держав, це повсюдне, міжнародне явище. Вона співставила форми держав і штатів, де відбувається порушення прав чи напади на ЛГБТ-осіб: Форт-Коллінс (США), де закатували підлітка з гомофобських мотивів, а також Краків, Росія, Бразилія. На карті розмістився теж Люблін, де знаходиться центр «лікувальння» сексуальної орієнтації. Убивства на цьому ґрунті досі стаються в нібито найпрогресивніших місцях на світі. Ґрика з гомофобних місць, кожне з яких вона розмалювала іншим кольором, немов на веселковому прапорі ЛГБТ-спільноти, створила одну «супердержаву сорому».
