Народився 1954 року у Любліні, Польща. 1979 року отримав диплом на факультеті живопису Академії образотворчих мистецтв у Варшаві в майстерні проф. Стефана Ґєровського. Займається мистецтвом перформансу, творить інсталяції, об’єкти й рисунки. Впродовж 1976-1981 років був учасником творчої групи “Майстерня” (Pracownia). У 1977-1979 спільно з іншими керував Майстернею “Деканка”, місцем численних мистецьких і освітніх акцій. З 1979 року – член Театру Академія руху. З 1982 року веде авторську дидактичну програму у формі майстер-класів і лекцій у галереях, мистецьких центрах і театральних осередках. З 2009 року веде Майстерню мистецтва перформансу на факультеті скульптури та просторових дій Познанського художнього університету. Брав участь у багатьох мистецьких демонстраціях у Польщі і за кордоном, зокрема: “Конструкція в процесі”, Мюнхен (1985); “Східні пункти”, Глазго (1990); “Щодо скульптури вісімдесятих і дев’яностих років”, Ороньсько (1995); “Генерації. Польське мистецтво кінця/початку століття”, Санкт-Петербург (1999); RIAP, Квебек (2004); Тиждень актуального мистецтва, Львів (2009); NIPAF, Токіо, Осака, Наґано (2013); Future of Imagination 9, Сингапур (2014); Венеційський тиждень міжнародного мистецтва перформансу, Венеція (2016). Балдиґа – автор кількох десятків індивідуальних виставок і презентацій, зокрема в: Moltkerei Werkstatt, Кельн (1985); Галерея Східна, Лодзь (1996); галерея “Авангарда”, Вроцлав (2001); Центр сучасного мистецтва Замок Уяздовський, Варшава (2008); Галерея “Єфремова 26”, Львів (2013); Галерея “Ентропія”, Вроцлав (2016); Галерея “Пропаганда”, Варшава (2017). Його роботи знаходять у колекціях і музейних фондах, зокрема в: Центрі польської скульптури, Ороньсько; Центрі сучасного мистецтва Замок Уяздовський, Варшава; Музеї Академії образотворчих мистецтв, Варшава; колекції „Знаки часу”, Люблін; Музеї сучасного мистецтва Гюнфельда, Гюнфельд; Музеї мистецтва, Лодзь; Галереї “Вимяна”, Лодзь.
Януш Балдиґа, Прикордонні пункти пропуску [ГА], Відео, 2007
Януш Балдиґа, один із найвидатніших польських митців-перформатистів, пов’язаний із середовищем Галереї «Деканка» й Академією руху, у своїх ощадливих перформансах часто зосереджується на поняттях кордону. Це його робота «Увага! Кордон» дала назву всій виставці. У «Прикордонних пунктах пропуску» він використав драматичну історію села Токари на Підляшші, яке стало жертвою нового поділу кордонів між Польщею й Радянським Союзом у 1945 році. Кордон, який тоді визначили у спосіб, що не допускав спротиву, пройшов через село, окремі двори і навіть будинки. Часто аби врятувати дім чи землю, люди намагалися підкупити географів і солдатів, які прокладали кордон, алкоголем. Село поділене цим кордоном до сьогодні. Простою, але потужною дією художник визначає кордон, підвішуючи мотузку перпендикулярно до сцени і штовхаючи в її бік наполовину заповнені банки з водою. Одні відіб’ються від кордону, інші «поляжуть». Водяний слід, який лишається після перетягування мотузки, як знак жертви або крові. Балдиґа розповідає про те, як із визначенням нових кордонів пов’язана певна жертва, хтось зазнає втрат, завжди є переможці і переможені.
Януш Балдиґа, Пройдуть / Не пройдуть, Інсталяція, 2017
Видатного польського художника-перформансиста Януса Балдиґу давно цікавить тема кордону. Не тільки того фізичного, політичного, але й внутрішнього, що визначає наш особистий простір. Під час відкриття виставки художник виконав перформанс, фізичний слід якого стоятиме між двома фотографіями, на яких художник закриває обличчя рукою – одне фото з часів молодості, друге – актуальне. «Кордони – це місця, в яких починаються війни», – цитує Гастінгса Донна на Балдиґа. Нинішня робота перегукується із класичними перформансами з 80-их років ХХ ст., такими як «Використання сили» й «Увага! Кордон». Можна здогадуватись, що ті перформанси ще були вкорінені в суспільну дійсність пізньої ПНР. Фотографії обличчя відсилають до підтвердження ідентифікації на кордоні, однак їх «псує» закрите рукою обличчя. Пройде чи не пройде? Робота висловлює незгоду на підпорядкування особистої свободи перевірці зовнішності. Завдяки перегукуванням із попередніми роботами напрошується критичне осмислення нинішньої польської і східноєвропейської дійсності, де одні методи контролю й обмеження були замінені іншими, а деякі елементи обмеження свободи просто непозбувні.
