Далеко від Польщі, фільм американської режисерки та теоретика Джілл Ґодмілоу (нар. 1943 у Філадельфії, живе і працює у Нью-Йорку) був натхненний страйками на Гданському суднобудівному заводі у серпні 1980 року. Стрічка стала поворотним моментом в історії експериментального документального кіно, підриваючи традиційні способи побудови наративу та роздумуючи над роллю та обмеженнями документального фільму в представленні політичних подій та конфліктів. Фільм про Солідарність являє собою маніфест інноваційної концепції dramatary – документальної стрічки з елементами драми, яка балансує на грані кіно нон-фікшн, художнього фільму та сучасного мистецтва. У серпні 1980 року режисерка знімала у Польщі фільм про Єжи Гротовського, а після повернення в Нью-Йорк вже не могла розраховувати на отримання візи. Незважаючи на це, вона вирішила розповісти про створення Солідарності. Основний стержень фільму становлять три інсценованих інтерв’ю, які з’явилися в 1981 році на сторінках польської преси: з Анною Валентинович, з цензором під кодовим ім’ям К62 та з шахтарем, збірний образ якого постав на базі декількох публіцистичних матеріалів. Інсценівки переплітаються з фрагментами репортажів з Польщі та цілком вигаданими сюжетами.
Джілл Ґодмілоу, Далеко від Польщі, tривалість: 106’11”, 1984
