Елена Субач
“Ми більше не хочемо на це дивитися”, 2024, 12 х 55 x 70 см
За допомогою фотографії Елена конструює те, що вона називає Міфом тихих історій і героїчного епосу. Вона працює з так званими тихими темами – на перший погляд, малопомітним та неочевидним. До серії «Ми більше не хочемо на це дивитися» увійшли портрети із заплющеними очима друзів та подруг художниці, котрі залишаються в Україні під час повномасштабної російсько-української війни. Цей жест мав віддзеркалити відчуття байдужості та дистанціювання, коли глядач приходить подивитися портрети, а ті не дивляться у відповідь. Проте у портретах проявилося значно більше – стан вразливості, самозаглиблення, концентрації на власних думках, бо реальність жахає. За кожним із портретів – історія, в якій головним сюжетом є вплив війни на людську долю. Для Елени важливо було розказати ці історії, тож портрети стали диптихами. Художниця доповнила їх фрагментами життя, які через образи та символи розповідають історії портретованих, пов’язані з тим, як війна вплинула на їхнє життя.
