Андрій Підлісний
“Червоні лінії, які не можна перетинати #2», 2024, кінетичний рухомий об’єкт, гума, метал, мікроелектроніка, 110 x 30 см
Андрій працює зі знайденими об’єктами, відео, інсталяцією, графікою, живописом. Він експериментує з найрізноманітнішими матеріалами та техніками – створює кінетичні об’єкти, працює в аналогових класичних техніках, використовує цифрові технології. Художня мова та спосіб висловлювання Андрія також розмаїті: від наративних зображень з персонажами та сюжетом до концептуальних об’єктів, де в естетичну гру включається матеріальність та контекст переозначеного об’єкта; від дослідження естетичного потенціалу повсякденних абстрагованих від контексту речей до концептуальної політично зарядженої гри зі словом та сенсами.
Кінетичний об’єкт «Червоні лінії, які не можна перетинати» #2 відсилає до ідіоматичного звороту «червоної лінії», який за час тривання повномасштабної війни став мемом. Ця ідіома, що зазвичай означає межі, за які не можна переступати, межі допустимого або неприпустимого, у політичному сленгу світових лідерів за останні три роки була здевальвована і набула цілком інших значень. Російсько-українська війна проявила те, до якої міри декларовані політиками межі, що їх фігурально називають «червоними лініями», не корелюють з реальністю. Вони залишаються риторичною фігурою, яка насправді часто приховує нерішучість і страх, невідповідність між деклараціями та реальними спроможностями. «Червоні лінії» як межі, за які не можна переступати, чи йдеться про перелік зброї у пакеті військової допомоги, а чи про важкість злочинів та ступінь жорстокості стосовно людського життя, виявляються цілком умовними. Насправді їх можна перетинати без наслідків, а дотримання цих меж навпаки призводить до ескалації конфліктів. Вираз «червоні лінії» в політиці є абстракцією, яка слугує не тільки для позначення меж терпимості, але водночас постає метафорою невизначеності та непередбачуваності в міжнародних відносинах. Об’єкт Андрія Підлісного іронічно оприявнює цю втрату початкового значення та абсурдну абстрактність червоних ліній, які у його роботі набули матеріальної форми.
