Василь Ткаченко (Лях)
без назви, 2022, полотно, олія, 200 х 210 см
без назви, 2024, полотно, олія, 210 х 200 см
Василь працює у різних медіа: у живописі, кіно, фотографії, музиці. Їх поєднання та міксування є органічним компонентом його художнього мислення та мови. Митець досліджує теми пам’яті та ідентичності.
Художня практика Василя як живописця фактично розпочалася з повномасштабного вторгнення. Тоді він переїхав з Києва до друга-художника у Львів. Батьки Василя перебували в окупованому Маріуполі і зв’язатися з ними не було можливості. Щоб відірватися від гнітючого стану та поганих новин, Василь почав малювати. Одна з перших його робіт, з якої почалася серія «Без назви» – масштабне полотно, що показує результат умовного вибуху, як його уявив художник, була створена тоді у Львові. Роботи серії є своєрідним щоденником, що фіксують стан Василя у той час: вони створені на основі його спогадів, розмов із близькими та документальних фотографій. Не маючи формальної мистецької освіти, Василь малював інтуїтивно, на відчуття, не думаючи про пропорції чи композицію, зосереджуючись на самій практиці та особистих переживаннях, які він намагався виразити. Художник винайшов власний перформативний метод побудови композицій та оповідання історій: спочатку фотографував себе у різних позах, пізніше запрошував друзів та інсценував з ними сцени, які хотів зобразити на полотні.
Зараз Василь більше уваги приділяє техніці та композиційній структурі. Одна з останніх його робіт – також без назви – показує чоловіка, що спить чи можливо помер, серед степу ковили, а може на березі моря – у Маріуполі? Вивірена композиція, ретельно підібрана колірна гама, тональний масштаб, докладно прописані деталі засвідчують новий етап у практиці художника. Але непевність та невизначеність, яку демонструє створений Василем образ, залишається тією самою – вона і далі нагадує про війну.
