Даша Чечушкова
“Мара” з циклу “Книга Вогню”, 2022, текстиль, 600 x 150 см. Резиденція Sweet dreams foundation, Nida Art Colony, Ніда, Литва
Даша працює у різних напрямах та медіа – інсталяції, об’єкті, перформансі, живописі, рисунку, фото, відео, вишивці, поезії. Художниця фокусується на дослідженні пам’яті, а також працює зі спогадами, монументами, станами лімінальності, практиками вшанування традицій. Хоча вона звертається до різних медіа, головним і центральним елементом, навколо якого розгортаються проєкти Даші, є щоденник-блокнот. Практика ведення щоденника, яка перебуває на межі між художнім та повсякденним, – це те, що залишається досяжним практично у будь-якій ситуації.
Робота «Мара» з’явилася на четвертому місяці повномасштабного вторгнення росії в Україну у Nida Art Colony в Литві на резиденції Sweet dreams foundation (кураторка – Леся Кульчицька). Вона входить до циклу проєктів «Екоренесанс», над яким Даша працює з 2020 року. Проєкти складають серії, структуровані тематично – Книга Повітря, Книга Земля, Книга Вода. «Мара» є частиною Книги Вогонь – першого проєкту з початку великої війни. До Книги увійшли серії білих текстильних робіт, а також перформанси та відеоесеї. Білий колір у цій роботі відіграє ключову роль. І сам текстиль, і білий колір як такий Даша інтерпретує метафорично. Текстиль відсилає до образу тіла й тілесності, зшивання – до поєднання досвідів. Білий колір – це колір шоку й обнулення, скорботи і травми. Водночас він є кольором зниклих, неназваних, неоприявнених, неідентифікованих, кольором тих, про кого не говорять, кольором жертв. «Мара» має кілька рівнів прочитання. Ця монументальна сукня, що відсилає й до образу смерті, символізує нічне страхіття, яке викликає сонний параліч. Вона з’являється у момент розслаблення та спокою і нагадує / застерігає про наростальну небезпеку та нещастя. Робота була створена у литовській Ніді – водночас вона відсилає до образу велетки-рятівниці з місцевої легенди. У 2022 році «Мара» була адресована закордонній аудиторії, як нагадування та застереження. Даша каже, що відтоді її головний меседж залишився незмінним.
