Каріна Синиця

Каріна Синиця

“Задуха”, 2024, полотно, акрил, 210 х 140 см

“Діорама”, 2024, полотно, акрил, 300 х 85 см

“Невідомий ландшафт”, 2024, папір, акрил, 240 х 310 см

Каріна працює з живописом, колажем, анімацію та вишивкою. У фокусі її практики – архітектура та ландшафт, що метафорично втілюють стан занепаду, спустошення та вичерпаності. Ці образи у роботах Каріни постають пластичним вираженням людських емоцій, які провокує сучасний світ. Художниця зосереджується на спостереженні за проявами людського та простором, в якому воно існує, досліджуючи зв’язок загальнолюдського та індивідуального. Водночас для Каріни це не пасивне споглядання, а діалог, у якому вона є співрозмовницею, яка слухає і співчуває. «Бажання співчувати посилилося після повномасштабного вторгнення», – зізнається мисткиня.

У 2014 році Каріна кілька місяців прожила в окупації у рідному Сіверськодонецьку. Зміни прапорів, танк під вікном та побачення з другом на вирві від бомби – єдині спогади, які пам’ять художниці утримує з того часу. «Що б я не створювала нині – усе про війну», – каже Каріна. Хоча її роботи репрезентують фрагменти впізнаваної реальності, все ж у них немає буквального сюжету. Каріна збирає композиції з образів, в яких сплітаються різні досвіди, спогади, спостереження, почуття. Це плетиво вона трансформує в образи-символи, які вміщує в ландшафт, що також завжди є узагальненим образом. Простір, який вона творить, позначений певною вичерпаністю. Чи то рештки архітектури, яка наче знайома з давніх спогадів, а може зі снів; чи то порожній пейзаж – покинутий або ще не заселений; чи то інтимний простір, сконструйований з особистих речей, – важко зрозуміти напевне, чи це стан після кінця світу, чи може все ж таки його початок. Практика Каріни схоплює відчуття тривожної невизначеності та непевності, що стало одним із визначальних в умовах воєнного часу.