Катерина Алійник
“Вагітні очі”, 2025, полотно, олія, 164 x 212 см. Робота експонована завдяки люб’язності мисткині та галереї Jednostka. Роботу створено за підтримки Werkleitz для фестивалю “Planetarische Bauern”
“Небо не завжди може бути блакитним”, 2024, полотно, олія, 220 x 175 см. Робота експонована завдяки люб’язності мисткині та галереї Jednostka. Роботу створено за підтримки Werkleitz для фестивалю “Planetarische Bauern”
Основні медіуми художниці – живопис і текст. Центральною темою, яку досліджує Катерина, є пейзаж, що постраждав від війни та окупації через образи природи у не-антропоцентричній оптиці. Вона провела дитинство в Луганську, який з 2014 року окупований російськими військами. Специфічний пейзаж тих країв, дуже відмінний від пейзажів в інших частинах України, – основний герой робіт Катерини, бо художниця трактує «пейзаж не як тло, а як дію». З цього зсуву значень у підході до пейзажу і почалася її художня практика. Пейзажі Катерини не є конкретними місцями, вони сплетені зі спогадів, окремих образів із пам’яті та світлин у такий спосіб, щоб створювати відчуття певних речей і місць, села, регіону.
Катерина шукає різні способи говорити про присутність війни, насильства і пов’язаної з ними катастрофи через образи природи, зокрема через тему достатку, надлишку. Жах, який просочився туди, де це неочевидно, проявляється на рівні фундаментального розладу світу, який накладає свій відбиток і на наше сприйняття природи. Розмірковуючи про те, що нас лякає у природі, що ми сприймаємо як жахливе, Катерина звертається до образу комах, що хмарою рояться над землею. Вона навмисне вміщує в одному просторі картини «Небеса не можуть завжди бути блакитними» скупчення комах, які в природі живуть у різних середовищах та умовах. Подібний прийом перенасичення художниця використовує й у роботі «Вагітні очі» – вона вміщує в одному просторі птахів, які в природі ніколи не зустрічаються разом. Їх погляд метафорично втілює «погляд» природи, яка дивиться на нас у відповідь. Таким чином Катерина говорить про насильство, що перейшло звичні межі людського світу і спричинило тотальний розлад основ, порушення глобального порядку, який існує в природі, і який здавався незалежним від людини та вічним.
