Досвід життя у війні вкрай складно передати тим, хто її не проживав. Проте ще з часів Першої світової війни інтелектуали та митці намагалися його виразити, апелюючи до мислення, уяви та емоцій своєї аудиторії. Сьогодні складність донести досвід війни та крихкості нашого світу тим, хто її особисто не переживав, полягає ще й у тому, що сучасні війни здаються дуже далекими, а їх вплив – неочевидним поза вогнищем конфлікту.
Для України боротьба за суверенність і свободу триває вже одинадцять років, з яких четвертий – у повномасштабній війні. Виставка Voices from Ukraine / Голоси з України показує роботи, у яких схоплені розмаїті особисті досвіди українських художниць та художників. Вони дивляться на війну з багатьох дуже відмінних перспектив та позицій. Ці історії, розказані різними способами та різною мовою – і через документальне свідчення, і через символ та метафору, – надають війні чіткіших обрисів. Крізь них можна розгледіти й почути реальних живих людей зі своїм болем, втратами, стражданням, сумнівами, недосконалістю, але також і гідністю, і готовністю чинити опір. З узагальненої абстракції війна у цих історіях конкретизується і персоналізується, а відтак може стати сумірною сприйняттю. Тобто такою, яку можливо співвіднести з власним життям та досвідом, власними болями й втратами, перебуваючи від війни далеко фізично, емоційно й ментально, начебто на безпечній віддалі.
Проте сьогодні віддалі дуже відносні, безпека – оманлива, а можливість наблизитися до інших та розгледіти спільне в множинному, щоб можна було зрозуміти один одного, потребує чутливості та зусиль. Так само як потребує зусиль пошук складних відповідей на спірні питання, ведення діалогу, солідарність та повага до відмінностей. Показані на виставці роботи зокрема запрошують і до розмови про те, заради чого ці зусилля варто докладати. Яке майбутнє є втраченим сьогодні з перспективи досвідів війни? Яке майбутнє можна уявляти як ймовірне та спільне? Чи варте воно зусиль заради порозуміння та діалогу? Voices from Ukraine / Голоси з України пропонує багатоголосся, у якому кожен окремий голос – важливий.
Простір для вслухання та роздумів потребує чутливості та чуйності. Завжди непросто відкриватися до чужого болю. Але для того, хто поділяє бачення свободи як найвищої цінності, російсько-українська війна по суті своїй не може бути і давно вже не є локальною й далекою справою українок та українців.
Куратори: Дарина Скринник-Миська та Вальдемар Татарчук