Яна Кононова
“X-Scapes №59-14”, 2022, архівний чорно-білий матовий пігментний друк з негатива 6х7, композитна панель, шліфований алюміній, 5 х 92 х 74 см
Практика Яни ґрунтується на роботі з камерою і матеріальністю фотографічного процесу, а також включає текст і розширені друковані техніки. Її робота поєднує естетичне й теоретичне дослідження, розглядаючи ландшафт як історичний процес і взаємодіючи з його чутливістю, з акцентом на екокритичні та спекулятивні підходи до терену. Вона досліджує тактильні властивості фотографічного зображення, працюючи на межі між матеріальним процесом та візуальним представленням. Її практика спирається на сучасні філософські перспективи, зокрема жанр theory-fiction, які визначають стратегії її роботи з ландшафтом.
З початком повномасштабного вторгнення Яна знімає антиутопічний образ сучасності та досвіди війни – свідчення воєнних злочинів, руйнування, катастрофічні наслідки військових дій. Зафіксована середньоформатним фотоапаратом на чорно-білу плівку реальність сприймається на її фотографіях з певної дистанції, наче абстраговано – «зміщеною» у той спектр, в якому за уламками та фактологічною констатацією катастрофи можна розгледіти подію. Зі звичайного режиму сприйняття вона зсувається у «позачасовий» чи у певному сенсі «позаісторичний» діапазон, завдяки якому на фотографіях Яни оприявнюється те, що у своїй безпосередності реальність приховує. Яна позиціює свою практику як спекуляцію, видивляння, у якій ландшафт є головним героєм. Вона свідомо уникає зображення людини в кадрі, бо її присутність одразу нав’язує стереотипне сприйняття ландшафту, вкорінене в традиції романтизму. Проте для Яни важливою є романтична категорія піднесеного. Переінтерпретований та переосмислений концепт піднесеного і в сучасній катастрофічній реальності залишається релевантним для її опису. Роботи серії X-Scapes №59-14 – це теж про піднесене, проте завдяки відсутності людини в кадрі воно набуває іншого, неантропоцентричного виміру.
