Кароліна Бреґула закінчила фотографічну школу GFU при Folkuniversitet в Стокгольмі, Європейську Академію Фотографії у Варшаві та фотографію в Національній Вищій Школі Кіно Телебачення і Театру ім. Л. Шиллера у Лодзі. У 2007 році художниця зайняла третє місце в конкурсі Samsung Art Master за фільм “Відеокамера”. Її роботи виставляли в таких установах, як Національна Художня Галерея “Zachęta” у Варшаві, Єврейський Музей у Нью-Йорку та Міжнародна Венеційська Бієнале. Вона отримала премію “Погляди” Deutsche Bank в 2013, третю премію в конкурсі Samsung Art Master Master 2007 та нагороду “Золотий Пазур” на 41-му Кінофестивалі в Гдині. Вона є професоркою в Академії Мистецтв у Щецині. В останні роки працювала в Тайвані і Польщі, займаючись міждисциплінарною мистецькою та академічною практикою. Живе і працює у Варшаві.
Сквер
Кароліна Бреґула творить фільми та об’єкти, є авторкою інсталяцій. Її творчість обертається навколо питань, пов’язаних з функцією та структурою творів мистецтва, а також з темами, пов’язаними з суб’єктивністю та відносинами влади, утопією, механізмами управління, гнобленням та маніпулюванням. У фільмі Сквер художниця ставить проблему безсилля людини і страху протистояти тому, що може порушити наш мир – складні питання, які краще не задавати і не чути. Бреґула представляє людський конформізм та відхід, що з’являються в ситуації, яка вимагає дії та відваги. Головний мотив у фільмі – це забута, захована в кущі посеред скверу скульптура, яка одного дня починає співати. Її пісня спочатку робить людей щасливими і збирає мешканців в одному місці, даючи їм привід і можливість бути разом. На жаль, її спів і сама її присутність з часом стають досить клопіткими, а з часом загрожують, тому що скульптура своїм співом задає питання про можливість задати питання. Питання про питання викликає страх. У кожного суспільства і індивіда є свої приховані страхи, травми, невирішені питання, які він заглушує, іноді ціною власної свободи. Ефект страху – це непродуктивна, притупляюча пасивність або зростаючий гнів та агресія. Спільнота у фільмі Бреґули немає сил подивитися в дзеркало і один одному в очі. Фільм – це також особисте протистояння художниці з її власним страхом і безпорадністю, а також роздуми про функцію і можливості мистецтва.
