Дмитро Купріян
Нар. 1982, Київ
Дмитро Купріян з 2008 року працює над фотопроєктами,
пов’язаними з темами насильства, війни, агресії, а також
суспільного діалогу. У 2015 році через агресію Росії проти
України він був мобілізований, під час служби працював
над фотопроєктами про війну. Після демобілізації
реалізував проєкти про Говерлу, про середовище
існування та про самоідентифікацію людини. З початком
повномасштабного вторгнення був знову призваний
до лав ЗСУ, служив у штурмовій роті, а потім — прес-
офіцером у 30 ОМБР імені князя К.Острозького, та
продовжує працювати над фотопроєктами про війну.
РЯДНО. 2025
Текстиль
«Рядно є образом того, що було чимось затишним та
домашнім: чи то постільною білизною, чи то натільною
сорочкою, чи то скатертиною на столі. Та це рядно зшите
з клаптів, котрими чистили зброю військові, із котрими я
воював. Ми руками байдуже, грубо та брутально розривали
його на клапті, використовували та викидали їх у сміття. Ми
всі одного разу випадковим чином перетнулись на війні, разом
зібрались довкола, разом зосереджено почистили кожен свій
автомат та далі рушили своїми шляхами. Зшите до купи
рядно — це метафора побратимства, це метафора того, що
утворюється між військовими, — братерства. Зшиваючи ці
клапті докупи, я об’єдную тих, хто ними користувався, тих,
хто їх розривав; я згадую тих, хто був поруч».
(Дмитро Купріян)
МИСТЕЦТВО ВІЙНИ, АБО ПРАВИЛА
ДОГЛЯДУ ЗА АВТОМАТОМ. 2022 — ДОТЕПЕР
Фотографія
«Назва складається з двох частин. Перша – «Мистецтво
війни» — про загальний погляд на війну в Україні. Це спроба
описати те, як ведеться ця війна, що підпорядковується тим
самим принципам, що і сотні років тому будь-яка інша війна,
з точки зору старовинної праці Сунь Цзи “Мистецтво війни”.
Там, де ви повільні, — вдавати ніби швидкі, а там, де швидкі,
— вдавати, що повільні. Там, де сильні, — вдавати ніби слабкі,
там, де слабкі, — вдавати ніби сильні…
Друга частина у назві — “Правила догляду за автоматом”
— про конкретні дрібні щоденні рутинні дії, які потрібно
робити воякам, аби загалом нам усім досягти перемоги. Весь
час навчаючись та щоденно повторюючи ті самі дії та рухи,
довівши їх до витонченості, майстерності та досконалості
— чи то готуючи їжу, чи то тренуючись на полігоні, чи
то просто чистячи зброю. Саме тому щоб показати ці
монотонні, а зазвичай, дуже нудні процеси, ці фотографії і
складаються із трьох фотографій, котрі чи то сюжетно, чи
то візуально перетікають одна в одну та створюють із слів
одиночних фотографій триптихи оповідань.
Я досі працюю над цим проєктом, багато знімаю, та наразі є
близько 300 таких триптихів».
(Дмитро Купріян)
