Національний музей мистецтв України в Києві
відкриття: 27 листопада, 17:30
виставка працює до: 1 березня 2026 року
Художники: Євген Арлов, Мирослав Балка, Пшемек Бранас, Давид Чичкан, Барбара Грика, Анета Гжешиковська, Жанна Кадирова, Семен Храмцов, Євген Коршунов, Павло Ковач, Катерина Козира, Дмитро Купрія, Олександр Лен, Олександра Ліпут, Яцек Маліновський, Віолетта Олійник, Денис Панкратов, Софія Помогаєбо, Кароль Радзішевський, Макс Роботов – арт-група SVITER, Вільгельм Сасналь, Моніка Сосновська, Іван Світличний
Куратори виставки: Оксана Баршинова, Вальдемар Татарчук
Кураторка публічної програми: Галина Гліба
Організатори проекту: Національний музей мистецтв України, Галерея Лабіринт (Люблін, Польща), Інститут Адама Міцкевича (Польща), Польський інститут у Києві
Медіапартнери: Суспільне Культура, Artslooker
Дофінансовано за рахунок коштів Міністра культури та національної спадщини та міста Люблін
Національний музей мистецтв України відкриває другу частину виставкового проекту «Різні місця», яку можна буде переглянути з 28 листопада 2025 року до 1 березня 2026 року. Перша частина виставки була представлена в музеї влітку цього року. Якщо та частина охоплювала роботи, створені до 2022 року, то нинішня експозиція складається з творів, створених у 2022–2025 роках, під час повномасштабної війни. Тому вони несуть на собі її прямі або опосередковані сліди — як у творчій практиці, так і в сприйнятті публіки.
Виставка є зустріччю художниць і художників з України та Польщі, яких об’єднує спільний час, але розділяє навколишня реальність. Для митців з України війна є повсякденністю. Не темою, а відправною точкою; не контекстом, а тлом усього – особливо для тих, хто служить в армії або працює волонтером у прифронтових регіонах. Їхні роботи є свідченням того, що їх оточує, але також і їхніх власних переживань та емоцій.
Художники та художниці з Польщі говорять з зовсім іншого місця – з країни, де панує мир і немає безпосередньої загрози. Їхні роботи відображають те, чим можна займатися там, де немає війни, де свідомість її існування присутня, але вона не є безпосередньо видимою. У контексті цієї виставки вони набувають нового значення – як відлуння, контрапункт, спогад про те, що в Україні постійно присутнє, але водночас залишається десь за горизонтом.
Проект не шукає спільного знаменника і не намагається порівнювати досвід – реалії, в яких ми живемо, занадто різні. Незалежно від нашої волі, вони впливають на спосіб мислення, емоції і знаходять відображення в мистецтві. Виставка дозволяє побачити їх поруч – без спрощення, без ієрархії, у всій їхній складності.
Назва «Різні місця» посилається на композицію Стіва Райха «Різні потяги», що поєднує паралельні траєкторії життя в різних реаліях. Як і у Райха, йдеться про те, що місце, в якому перебуває людина, визначає її досвід.
Для музею цей проект є не тільки прагненням забезпечити художникам, пов’язаним із Збройними силами України, можливість продовжувати творчу роботу, презентувати свої твори та ініціювати дискусії. Це також можливість створити зв’язок із колекцією музею — невидимою для публіки через її фізичну відсутність, але присутньою через візуальні посилання, непрямі асоціації чи буквальні зв’язки.
Проект також є розповіддю про сьогодення, історію мистецтва якого творять ті, хто воює або добровільно підтримує країну.
Художник на війні, художник перед війною – це тема, яка з’являється на виставці в різних аспектах. Представлені різні медіа, але живопис та інші традиційні форми з’являються тут рідко. Менше формальних експериментів, більше документування, споглядання, свідчень та аналізу зміненого звукового та візуального середовища.
Проект «Різні місця» розповідає про крихкість художньої практики, її нестабільність та загрозу війни. Водночас він розповідає про її всюдисущість, про здатність мистецтва розвиватися в різних контекстах і формах. Про те, що художник/художниця під час війни залишається чутливим, резонує із загальним страхом, болем і втратами – незалежно від місця.