Народилася 1978 року в Серпухові, Росія. Живе і працює в Москві. Ломаско закінчила Московський державний університет друку (МГУП) у 2003 році, отримавши диплом у галузі графіки й проектування книжок. Вона графічка, яка займається репортажем. Спираючись на традицію російської документальної графіки, Ломаско досліджує сучасне російське суспільство. Особливу увагу вона присвячує різноманітним субкультурам і групам, таким як православні, активісти ЛГБТ, заробітчани, люди, задіяні в секс-індустрії, чи працівники колгоспів у провінції. Художниця неодноразово співпрацювала з організаціями, які займаються захистом прав людини, готуючи публікації і проводячи майстер-класи у в’язницях. Куратора двох довготривалих мистецьких і активістських проектів: „Малюємо суд” (разом зі Златою Поніровською) і „Феміністичний олівець” (разом із Надєждою Плунгян). Авторка книжок, у тому числі „Заборонене мистецтво” (разом із Антоном Ніколаєвим, 2011) i „Інші Росії” (2017). Її роботи публікуються у провідних видавництвах Росії і світу, а також експонуються на виставках. Серед останніх індивідуальних презентацій художниці – виставка в “Ortega y Gasset Projects” у Нью-Йорку й “Ellis Gallery”, Школі мистецтв у Пітсбургу. У 2017 році вона брала участь у колективних виставках у резиденції Хорватської спілки візуальних художників у Загребі, а також у Трієнале сучасного російського мистецтва, “Гараж”, Москва.
Вікторія Ломаско, Бішкек, Ереван, Дагестан, Тбілісі – графічний репортаж [ГЛ, ГА], Комікс, 2014-2016
Вікторія Ломаско – російська художниця, заангажована й пост-радянська, у найкращому значенні цього слова. Її роботи вкорінені у соціальну й політичну дійсність колишнього СРСР і оповідають про переслідувані й репресовані групи. Вони відважно й відверто «публіцистичні». Можуть також бути джерелом нашого знання про забуті терени, про які мовчать заголовки газет і провідні ЗМІ. Ломаско надзвичайно емпатична до об’єктів своїх – ну власне, як це назвати? Коміксів? Історій? Репортажів? У її випадку радше компіляції цих форм – цікавий графічно стиль опосередковує і спрощує сприйняття часто неприйнятних деталей із життя громадян колишніх радянських республік. Це саме на людях зосереджене її мистецтво, як і на документації суспільних протестів. Збірка її оповідей, графічних репортажів, нещодавно був опублікований англійською і має назву «Other Russias». У брошурці про колишні радянські республіки (країни Центральної Азії), Ломаско звітує про свої поїздки, документуючи починання виключених і переслідуваних феміністичних груп, заробітчан, секс-працівниць. Показує зростання націоналістичного шовінізму й расизму, особливо у росіян щодо емігрантів із колишніх республік. Це портрет опозиційних переконань і політик, а також глибинних культурних поділів у колишньому СРСР. Ні російські проблеми, ні позитиви не з’являються з однієї політичної сили, – аргументує художниця.
