Колектив засновано 2004 року у Києві. З 2006 року до його складу входять: Леся Хоменко, Володимир Кузнєцов, Ксенія Гнилицька, Жанна Кадирова, Лада Наконечна і Нікіта Кадан. Учасники групи живуть і працюють у Києві. Коллектив Р.Е.П. презентував свої проекти в рамках індивідуальних виставок, зокрема в: Національному художньому музеї України, Київ; Kunstraum München, Мюнхен; PinchukArtCentre, Київ; Центрі сучасного мистецтва Замок Уяздовський, Варшава, а також під час колективних виставок, зокрема в галереї DAAD, Берлін; SALT Beyoglu, Стамбул; Zentrum für Kunst und Medientechnologie, Карлсруе; Utah Museum of Contemporary Art, Солт-Лейт-Сіті; Музеї сучасного мистецтва, Москва; Műcsarnok Kunsthalle, Будапешт; KUMU, Таллін; Kunsthalle, Відень; Національній галереї мистецтв “Захента”, Варшава.
Р.Е.П., ПАТРІОТИЗМ. ЛИСТ, Слайд-шоу [ГА], 2007
Р.Е.П., ПАТРІОТИЗМ. ЛИСТ, Мурал [ГЛ], 2007
Група Р.Е.П. (Революційний Експериментальний Простір) утворилася в 2004 році з кількох різних мистецьких особистостей. Каталізаторську дію на її учасників мали соціальні протести, що виникли в результаті Помаранчевої революції. Невдовзі після цього група почала створювати свій цикл «Патріотизм», який став їхньою візитівкою й «шедевром». Беручи участь у політичних подіях, молоді художники бачили, як на очах змінюється політична дійсність і українська «особистість» – з комуністичної на посткомуністичну. Прагнучи протиставитись заміні однієї спрощеної пропаганди на іншу, учасники Р.Е.П. хотіли поновити політичну мову. Однак для його створення вони обради традицію конструктивізму, укладаючи іронічний «словник» піктограмів. Символи, які вони компонували у постаті муралів на стінах галереї, означають зазвичай щось зовсім протилежне до того, що підказує нам інтуїція, і складаються в коментар про те, що на будь-яку політичну риторику надто легко «купуються». Ця частина циклу «Лист» стосується ситуації з 2007 року, коли художники, запрошені до участі у виставці в Великобританії, мали в листі до консульства пояснити, чому їм це так важливо, і довести зв’язки, які їх з цією країною єднають. «Лист» – це їхня іронічна декларація любові до Великобританії (до якої вони зрештою так і не доїхали), що проявляється в тому, що вони мали намір представити на виставці лише документацію. І хоч уже кілька місяців українці можуть подорожувати до країн Європейського Союзу без візи (Великобританія однак досі залишається поза Шенгенською зоною), ця робота досі актуальна, оскільки громадяни України все одно мусять виконувати ряд умов. Чорні знаки на білому тлі в найдоступніший і безжалісний спосіб показують ієрархічні стосунки й голу владу. Абстрактна візуальна мова дозволяє теж кристалізувати нову українську ідентичність, яка не спиралася б на старий націоналізм і консерватизм. Перегукування з радянським авангардом не лише формальне, але й на рівні ідей – учасники Р.Е.П.-у працюють разом, залучають до своєї діяльності теж інші групи, творячи альтернативу державним інституціям.
