Народився 1971 у Флорештах, Молдова. Живе і працює у Кишиневі. Упродовж 1998-2003 років як вільний слухач навчався на факультеті живопису Академії музики, театру і образотворчих мистецтв у Кишиневі. Попеску займається передовсім мистецтвом перформансу. У „The Calvert Journal” Емі Бриз гель так описує його творчість: „Хоча Попеску отримав класичну освіту, він знайшов свій власний шлях і зайняв особливе місце, поєднуючи локальний і універсальний виміри, суть його творчості полягає у зацікавленні локальною національною і культурною ідентичністю (…). Багато його перформансів ґрунтується на пересуванні пішки, а його піші подорожі дозволяють йому поєднувати людей і території (…). Художник поєднує дитячі ігри з матеріалами, національними культурними символами й новомодними речами з усією серйозністю у підході до сучасних проблем і реципієнтів своїх акцій. Хоча в нього немає диплому, який би підтверджував його статус як художника, в його творчості можна помітити багато мотивів, присутніх у сучасному мистецтві, від поп-арту і концептуального мистецтва, до перформансу й партисипаційного мистецтва”. Його роботи були представлені на виставках, зокрема в Виставковому центрі ім. Константіна Бранкуши, Кишинів; Галереї “Марс”, Москва; “Le Générateur”, Париж; Галереї “Mezzanin”, Відень; Галереї Польського Інституту, Дюссельдорф; “Salonul de Proiecte”, Бухарест. Художник брав участь у трьох останніх Фестивалях документального кіно Cronograf у Кишиневі. У 2014 році був резидентом Рочестерського технологічного інституту у рамках програми CEC Artslink.
Генадій Попеску, Кам’янка [ГA], Відео, 2014
Генадій Попеску – винятковий художник. Він живе і працює в Етнографічному музеї в Кишеневі, Молдова, де творить напрочуд антипатичні фільми, в яких коментує стан homo post-sovieticusa. Здається, що він вберігся від патології нового посткомуністичного капіталізму, а його мистецтво й екзистенція знаходяться на периферії всього офіційного. Його низькобюджетні фільми використовують, зокрема, кумедну покадрову анімацію і об’єкти, зліплені з пластиліну, коментуючи найчастіше абсурдни східноєвропейської дійсності. Одна із серій його фільмів стосувалася молдавських рік. На виставці ми маємо можливість побачили один із них, про річку Кам’янку, на якій три іграшкові танки з назвами КА-МЕН-КА рухаються вздовж берега цієї річки (яка впадає в річку Прут, що веде в бік кордону між нинішньою Молдовою, колишньою частиною СРСР, і Румунією), способом порозуміння для яких є абсурдні «листи, писані з фронту». Зрештою, назва Кам’янка – слов’янська, оскільки походить з російської мови. Справді, фігурки «зелених чоловічків» асоціюються із російськими військовими біля українського кордону і тим, що сталося після анексії Криму. Чи молдаванам є чого боятися з боку Росії?
Генадій Попеску, Поміж [ГЛ], Відео, 2010
Інший фільм Попеску, що називається «Поміж», представляє художника, ув’язненого в абсурдному передпокої, яке знаходиться точнісінько між чотирма парами дверей, через які безперервно хтось виходить. Ця суто кафкіанська ситуація представляє нашого героя, ув’язненого в цьому вічному «поміж», без шансів на звільнення.
