30-6-2022 - 28-8-2022

Galeria Labirynt | Plaza

O wystawie

ВІДКРИТТЯ: 30.06.2022 (четвер), 19:00
ДЕ: Galeria Labirynt Plaza, вул. Ліпова 13 (Lipowa 13), Люблін
ДОСТУПНІСТЬ: Відкриття перекладатиметься на українську мову та на польську мову жестів. Виставка проходитиме на першому поверсі у просторі, де немає архітектурних перешкод.
ВИСТАВКА ДІЯТИМЕ ДО: 28.08.2022 (вівторок-субота: 13:00-18:00; неділя: 12:00-19:00)
ВХІД: вільний
Куратор: Вальдемар Татарчук

Під час вернісажу відбудеться онлайн-зустріч з автором.


Олександр до останньої миті не вірив у можливість повномасштабної війни. Не міг уявити, що до цього може дійти. Перший малюнок він зробив безпосередньо перед нападом росіян на Україну, 24 лютого, близько третьої години ночі, і пішов спати. Коли прокинувся близько дев’ятої ранку, то побачив на своєму телефоні багато пропущених дзвінків. Передзвонив мамі і почув: «Почалася війна». За інструкціями, знайденими в інтернеті, зібрав валізу. Дістався на вокзал, у якому перебувала величезна кількість людей. Раптом у натовпі почалася паніка. Переконаний, що це теракт, вибіг у бік дому. Наступну ніч провів у квартирі подруги. На одному з малюнків зображена її кімната та остання ніч у Києві. Весь той день, ніч і наступний день відчував холод і страх – за власне життя, за життя матері, яка проживає в Мелітополі, за друзів. 25 лютого йому вдалося виїхати з бомбованого Києва до Ужгорода. Весь цей час, попри відчуття небезпеки, він відчував дивний «холодний спокій». Вважає, що це могла бути перша реакція, викликана ремісією хвороби. Це можна розгледіти на наступних малюнках, які створюють щось на зразок сторінок щоденника, що пишеться під час війни. Чорно-білі, нервові замальовки, намальовані на підлозі, при слабкому освітленні, у підвалі, психіатричній лікарні, в Ужгороді, у Львові – це запис окремих думок, емоцій, психічних станів, але перш за все документація того, чого не можна дозволити собі забути. Вони виникли під впливом імпульсів, із потреби, з безсилля. Це не малюнки-«твори», котрі призначені для публіки, а радше приватні нотатки, контекст яких знає лише автор. Вони містять щось із нервозності пристрою, який записує електричні імпульси від людського тіла чи мозку.

Олександр не уявляє, як можна назвати цю виставку та цю серію. Адже іменування – це форма раціоналізації, а як раціоналізувати військові злочини, жорстокі вбивства мирних жителів, викрадення, зґвалтування? На його думку, назва також спричинила б «екзотизацію» війни. Тому цей цикл-щоденник залишився безіменним. На сьогодні у ньому є 24 малюнки. Наступні будуть створюватися протягом усієї війни.

(Олександр Галіщук і Вальдемар Татарчук)


ОЛЕКСАНДР ГАЛІЩУК (he/they) – український мультимедійний митець та квір-анархіст. Народився 29 жовтня 1999 року і ріс у невеликому Мелітополі, який є одним із найбільш криміногенних і багатонаціональних міст України. Нині Мелітополь окупований Росією. Олександр у 2022 році закінчив нідерландську філологію у Київському національному лінгвістичному університеті, у 2020 році – курс „сучасне мистецтво” в Kyiv Academy of Media Arts, а також – у тому ж році – курси відеоарту від Аліни Клейтман у школі фотографії Віктора Марущенка. Основні теми його творів: травма, маргіналізація, насильство, правда та ідентичність.

Cennik

Język

Kuratorzy

Audiodeskrypcja

Artyści/artystki

Oprowadzanie kuratorskie - formularz zgłoszeniowy dla grup