Чародійки з місяця. Врятуємо світ – ми, молоді, і дід!

Відкриття: 8.12.2023 (п’ятниця), 19:00
Де: Галерея Лабіринт (простір Курорту Венява), вул. Попелушки (Popiełuszki) 5, Люблі
Доступність: виставка на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів. Відкриття перекладатиметься українською мовою (Володимир Дишлевук) та польською жестовою мовою (Марта Стемпняк). Виставка діятиме до 5.05.2024 (вівторок-неділя, 12:00–19:00)
Вхід вільний

Ми_сткині: Барбара Грика, Куба Недзьведзь, Пшемислав Піняк, Каміль Янчевський (bolimnienoga), Агата Конарська, Бланка Жепецька
Куратор_ки: Вальдемар Татарчук, Матеуш Вшелякий

„Врятуємо світ – ми, молоді, і дід!” – цей пророчий текст ми почули нещодавно на зустрічі, яка неформально відбулася в одній із люблінських кав’ярень. Посеред повних емоцій відвідувачів, аромату кави та струменів вина піднялася групка молодих людей, котрі врочисто намагалися переконати нас у необхідності колективізму, спільності справи й праці пліч-о-пліч, відкинувши всі незгоди. Спершу було прикро на це все дивитися, адже ця група не мала змоги достукатися до решти. Допоки не пролунало це пророцтво… Звідки взявся цей піднесений стиль у їхніх словах? Звідки така поважність й вміння торкатися струн людських сердець? Ми питали себе про це. Від тієї миті найважливішими стали не особисті проблеми, а те, що йшло від спільного буття. Хто належить до “молодих нас”, а хто є дідом? І яка роль цього діда? Усі, хто був тоді з нами у кав’ярні, узяли записники, клаптики паперу, залишки серветок і почали занотовувати. Записували плани порятунку світу. Часом наївні, пафосні, деякі писалися з усвідомленням нестачі відповідних ресурсів. Але вони були, вони відбувалися, там діялась магія виходу поза ментальні обмеження. Раптом наші очі відкрилися на навколишню реальність, яку вже неможливо було ігнорувати.

Ми буквально відчували, наче місяць наблизився до нас. І нас немовби опанувала магія. Магія ночі, моменту, буття. Магія мрій, ритуал колективного перетворення на… а й справді, перетворення на кого? Ким ми стаємо, намагаючись діяти? Зрозуміло, що чародійками. Чародійки змінюють дійсність. А місяць їх супроводжує.

Зненацька оплески й швидке повернення у реальність. Знову біля кави, посеред гамору розмов і в клопотах особистих проблем. Але ми, ті, що й далі сиділи біля одного столика, знали, що в нас щось жевріє. Ми знали, що із тим чимось ми мусимо відповісти на клич, що й досі лунає. Котрий звучить, неначе дзвін на вавельській вежі. Тому ми запрошуємо Вас у світ наших відповідей, нашого аналізу, наших сліз і радостей. Танцю і сну, трансу і смертельної реальності. Нас, молодих, і діда Вальдемара. Бо, зрештою, ми завжди орієнтуємося на наших дідів, хай вони нас і дратують. Ми завжди несемо якусь спадщину – дідизну. І завжди заглиблюємося у якийсь лабіринт – (при)значення, поглядів, думок, похвали й критики.

Хай світить місяць, а оркестр хай грає марш!