Станіслав Туріна «Це небо про мене нічого не знало […] Відбиток нігтя»

«Це небо про мене нічого не знало,
або
Декілька ідей в натуральну величину для виставки,
або
Між землею і землею,
або
Ця виставка нічого мені не дала,
або
Замість поганої сповіді,
або
Це не сни це мистецтво в залі,
або
Відбиток нігтя»

відкриття виставки: 24.04.2026 (п’ятниця), 19:00
екскурсія виставкою: 25.04.2026 (субота), 16:00

де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
мова: вернісаж та екскурсія польською та англійською мовами; переклад – Володимир Дишлевук
виставка діятиме до: 28.06.2026 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
вхід вільний

кураторка: Катерина Яковленко

Виставка Станіслава Туріни побудована на парадоксі, з якого складається все людське життя. Вона балансує між світлим і темним, між старими «архівними» роботами та роботами, створеними під час війни, які також не позбавлені свого парадоксу. Деякі з них прямолінійно говорять про війну — це зображення вирв і тема втрати; деякі з них про інше — про сумніви, можливості й дрібні, майже невидимі жести, які перебувають під пресом життя у відносній безпеці.

Усі ці парадокси та сумніви передані у багатошаровій назві, що одночасно ніби доповнює саму себе, але й також суперечить: то яка назва правильна? Чому постійно існує це «або»?

Виставка, що має назву «Це небо про мене нічого не знало, або Декілька ідей в натуральну величину для виставки, або Між землею і землею, або Ця виставка нічого мені не дала, або Замість поганої сповіді, або Це не сни це мистецтво в залі, або Відбиток нігтя», підкреслює побутове, показуючи вплив війни на нюанси повсякденного та професійного життя митця.

Виставка «Це небо…Відбиток нігтя» стала продовженням київського мистецького експерименту, розпочатого Туріною як шість виставок, що замінювали одна одну. Тоді Туріна наважився втілити ідеї, які довгий час лежали схованими в його умовному художньому столі — для них не було ані часу, ані нагоди. Частина з цих ідей була, на думку автора, «несерйозними», адже вони відсилали до роздумів про історію мистецтва та його значення. Туріна питав, чи є місце таким розмовам та думкам в часі війни, в часі, коли друзі стають військовими й полишають свою практику заради захисту інших, чи можна такий драматичний момент назвати гарною нагодою для подібних проєктів та виставок?

Цей лабораторний характер продовжується і в новій експозиції. Тут у «Лабіринті» всі ці твори вперше зустрілися разом в одному просторі. Експозиція також доповнена іншими серіями та роботами, зокрема з колекції галереї «Лабіринт».

У цій виставці також є питання про цю безпеку, про відстань і про час — який розгортається з воєнного теперішнього до дня, який можна буде назвати ідеальним, адже в ньому більше не буде втрат.

***

Станіслав Туріна (нар. 1988, Макіївка) — художник, автор текстів, куратор мистецьких проєктів, час від часу вчителює. Співкуратор, асистент, художник майстерні ательєнормально (творча майстерня для митців з синдромом Дауна та без нього). Лауреат Премії Малевича 2025.
Виріс у Мукачеві, навчався у Львівській академії мистецтв на відділенні декоративного скла. Був учасником багатьох мистецьких колективів, зокрема «Відкрита група», та фестивалю стріт-арту та графіті Black Circle Festival.
Живе та працює в Києві.

Катерина Яковленко (нар. 1989, Ровеньки) — кураторка, письменниця та дослідниця сучасного мистецтва. Її тексти можна прочитати у виданнях Most, Blok, Dwutygodnik, re/visions, e-flux. Серед останніх публікацій — лібрето «Напередодні війни, або ті, що бачили смерть» (2025) та «Донбас як метафора» (2026).
Нині працює шефредакторкою сайту Суспільне Культура.
Живе у Львові.

Виставка в рамках проєкту «Мистецькі практики під час війни».
Фінансування Міністра культури та національної спадщини Польщі з Фонду популяризування культури – державного цільового фонду.

Медіа-партнери: ArtsLooker, Kultura Enter, Magazyn Szum, Miej Miejsce, Mint Magazine, Radio Lublin, TVP Lublin