Міке Баль «Дон Кіхот: сумні обличчя»

Відкриття: 31.03.2025 (понеділок), 19:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова заходу: польська; переклад англійською — Конрад Шульга; переклад польською жестовою мовою — Евеліна Ляховська. Без перекладу українською мовою.
Виставка діятиме до: 27.04.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Квитки: 8 злотих — звичайний, 4 злоті — пільговий (вхід на вернісаж вільний)

Професорка Міке Баль, одна з найвидатніших дослідниць культури з багатим академічним досвідом, повстане перед люблінською публікою як мисткиня.

Відеоінсталяція та фотографії, що складають виставку, не створюють лінійного наративу, а пропонують розрізнені епізоди, котрі – як у романі Сервантеса – є фрагментованими, непослідовними та багатошаровими. Час втрачає значення, а лінійність розповіді замінюється повторюваними, часто безцільними діями героїв. Відвідувачів заохочують самим щоразу заново будувати історії з елементів інсталяції, відкриваючи глибокі зв’язки між минулим і сьогоденням, адже, як цитує авторка виставки Франсуазу Давуан, «минуле – це сьогодні».

Однією з ключових тем виставки є проблема неможливості проговорити травму. У багатьох епізодах, таких як «Наративне заїкання» та «Безцільний альтруїзм», герої намагаються розповісти свої історії, але вони замкнені в травматичному досвіді. Дон Кіхот уособлює не лише божевілля, а й безсилля перед реаліями сучасного світу. Він намагається виправити хиби навколо себе, але його дії часто закінчуються невдачею — не тому, що йому бракує волі, а тому, що світ, у якому він живе, надто складний, щоб зрозуміти його благородні наміри.

Для Міке Баль мистецтво стає інструментом дослідження, а «мислення образами» дозволяє їй діагностувати сучасні проблеми (масові міграції, насильство, знищення планети), змушує розмірковувати над ними та шукати можливості протидії.

Виставка використовує концепцію емпатії як інструмент впливу на глядача перед обличчям травми та насильства. Дон Кіхот, класичний «божевільний лицар», перетворюється на «сумного лицаря», чиї дії стають проявом розчарування та безпорадності щодо страждань інших. Баль наголошує, що попри очевидну марність спроб допомогти, емпатія залишається ключовим способом боротьби з дегуманізацією.

(Матеуш Вшелякий)

Кураторки: Малгожата Гамрат, Ельжбета Блотніцька-Мазур
співпраця: Матеуш Вшелякий
аранжування: Вальдемар Татарчук
координація: Діана Колчевська
реалізація: Рафал Гарула, Ярослав Мітура, Адам Оронь
промоція: Аліція Гелета
візуальна ідентифікація: Флорентина Настай
партнери: Люблінський католицький університет Яна Павла II, Центр мистецтва WRO