Цезарій Клімашевський „boor”

відкриття виставки: 2.10.2026 (п’ятниця), 19:00
авторська екскурсія виставкою: 3.10.2026 (субота), 16:00
мова: вернісаж та екскурсія польською мовою, переклад польською жестовою мовою: Йоланта Громада
виставка діятиме до: 25.10.2026 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
вхід вільний
куратор: Пйотр Саран

●
boor
Брандо
свердло*
ліс/бір
дар
бренд
bardo*
orb*

boor [грубіян, хам] і KURTZ* ведуть нас безпосередньо від Марлона Брандо.
Виводять нас. Поміж сліди особистих спогадів та асоціацій К*. Від
часу, коли він дитиною сидів перед телевізором й дивився фільм «Молоді леви»
(фрагменти якого можемо побачити тут і ми), й аж до часу, коли він сам фільмує
дитину, що розганяється й кидає чорну кулю/м’яч. Угору.

К. приглядається.
К. шукає його у пам’яті.

Слово „boor”у своєму буквальному значенні очікує від нас конкретності.
Схожої на ту, яку ми можемо емоційно відчути, чуючи «грубіян, хам».
Змушує до більшого саморозкриття чи спричиняє самозакриття. Вихід.

Вивчення персонажів.
Ескізи в різних медіа.

Boor оточує нас предметами/об’єктами/слідами/цифровими слідами. Ми обвалюємося в просторі boor. Обвалюємо Його в нашій уяві. Обвалюємо Його в нашій пам’яті. Будуємо наше дослідження персонажа у сліді від кулі на землі, на стінці
підводного човна, на стіні бункера, на поверхні кулі чи у зникаючих слідах
від куль у тілі останньої сцени фільму.

Об’єкти/студії K. є «збудованими готовими предметами» („ready building”?),
які через зміну масштабу, знерухомлення, втручання в структуру, модифікації
тощо стають дисфункційними. Втрачають первинне значення. Тепер це
носії слідів своїх нових функцій (нової видимості).
Також і слідів Брандо.

Схожим чином оброблені й сцени з фільму, а відтворення задом наперед
однієї зі сцен призводить до кіновоскресіння персонажа Брандо.

boor > < осад > < час
Істотним компонентом для розуміння й прочитання KURTZA також є «осад».
Осад на поверхні об’єктів/предметів, показаних у „boor”.
Осад у пам’яті кожного з нас.
Осуд.
__________
*„K.” – Цезарій Клімашевський
*„orb” – (англійська) сфера, куля, артефакт, що часто приймає кулясту форму
*„boor” (фламандська) – свердло
*„bardo” – перехідний стан між смертю та народженням
*KURTZ – Вальтер Е. Курц – персонаж, в якого втілився Марлон Брандо у фільмі «Апокаліпсис
сьогодні» (Apocalypse Now) 1979 року.

(Пйотр Саран)

Що відбувається в нашій свідомості, коли образ, сцена чи персонаж із фільму залишаються з нами роками? Чи пам’ятаємо ми фільм, чи радше свою власну, змінену версію, побудовану з асоціацій та образів, що повертаються?

Виставка „boor” Цезарія Клімашевського виникла саме з такого досвіду. Ключ до розуміння засад проєкту криється в постаті Марлона Брандо, легендарного актора, яким митець захоплювався ще з дитинства.

Ролі, створені Брандо, мали значний вплив на чутливість і спосіб мислення Клімашевського. Фундаментальним для його становлення було культове кінематографічне втілення Брандо у фільмі «Молоді леви» (режисер Едвард Дмитрик) у ролі Крістіана Дістля, німецького офіцера, який спочатку вірить у нацистські ідеали, але зрештою, жорстко зіткнувшись із реаліями війни, переживає глибоку моральну кризу. Не менш важливим є персонаж полковника Курца, який втілює темну сторону людської природи та імперіалізму в натхненному книгою Джозефа Конрада «Серце пітьми» фільмі «Апокаліпсис сьогодні» (режисер Френсіс Форд Коппола). Саме до цих персонажів Клімашевський повертається, щоб дослідити те, що залишилося від них у його пам’яті, та те, як вони функціонують у його свідомості сьогодні, у новій реальності.

Проєкт „boor” відображає характерний для митця спосіб поєднання матеріальної, мало не конструкційної форми із зображенням, відео та особистими асоціаціями. Це багатошарова інтермедійна інсталяція.

В її основі лежить п’ятихвилинне відео у піджанрі «знайдена плівка». Фрагменти «Молодих левів» переплітаються з матеріалами, знятими митцем. Це спроба відтворити сон Клімашевського, який він побачив під час напруженої роботи над проєктом. Фільм складається з чотирьох мікрочастин, що композиційно відображає фрагментарну природу снів, які закарбувалися в пам’яті митця. Однак прикінцева сцена є запереченням того, що відбувається у фільмі Дмитрика. Головний герой, який помирає в оригіналі, тут воскресає замість того, щоб залишатися під водою. Чи це моральне пробудження, заперечення смерті, вихід зі сну чи щось зовсім інше? Митець не пропонує чіткої відповіді.
Фільм є центральним елементом інсталяції, проте, як не парадоксально, щоб його побачити, нам потрібно почати екскурсію наче з кінця, відкриваючи для себе візуальні та семантичні мотиви, що створюють контекст фільму. У невеликому, спеціально побудованому просторі розташовані три об’єкти: два підводні човни та сталева конструкція, що нагадує бункер, внутрішню частину якого можна побачити крізь вічка. Усередині з’являється маленька фігура, що нагадує образ замкнення у власній свідомості, ситуації, коли потік думок починає діяти як фізична сила, що розриває голову. Йдучи далі, ми натрапляємо на тунель, що веде до кімнати, де демонструється титульне відео.

Виставка „boor” не обмежується одним наративом. Вона залишає простір для різноманітних асоціацій. Алюзії на твори, що торкаються складності людської природи, включаючи її темні закутки, виривають глядача з летаргії. Це також спроба митця проникнути у власну свідомість і дослідити те, що ж знаходиться посеред бурхливих думок і тем, що там з’являються.

Сирі, важкі форми та інтерес до конструкцій, що нагадують військові споруди, присутні у творчості Цезарія Клімашевського вже багато років. Митець працює з просторовими об’єктами, інсталяціями, графікою та відео, часто використовуючи предмети та матеріали, пов’язані з технологіями, архітектурою чи військовою справою. Цей підхід чітко видно в „boor”: цікава форма, бруталістські елементи з дещо кородованої сталі та кіноетюд з авторським саундтреком. Здавалося б, мінімалістична інсталяція, та насправді це твір зі складним змістом, біля якого варто зупинитися надовше.

Цезарій Клімашевський – інтермедійний митець, автор просторових об’єктів, інсталяцій, предметно-орієнтованого мистецтва, графіки та відео. Його роботи часто містять різноманітні та переосмислені історичні контексти, що спонукає глядачів до активної взаємодії з ними. Клімашевський здобув освіту на факультеті мистецтв Університету Марії Кюрі-Склодовської (УМЦС). Отримав диплом у майстерні глибокого друку професора Здзіслава Недзведзя під керівництвом професора Артура Попека. У 2012 році здобув ступінь доктора габілітованого у сфері образотворчого мистецтва – графічного дизайну в Академії образотворчих мистецтв у Варшаві, факультет графіки. Працює доцентом кафедри інтермедій Інституту образотворчого мистецтва УМЦС.

Учасник численних групових та індивідуальних виставок, зокрема в: галереї KONT (проєкт ZANA 11 Яна Грики); галереї Білій у Любліні; галереї Kronika в Битомі; Центр сучасного мистецтва у Варшаві; галереї Otwarta Pracownia у Кракові; галереї Лабіринт у Любліні; Міжнародному трієнале графіки, Кочі, Японія; Гран-прі на 16-му Lessedra World Art Print Annual – Mini Print 2017, Софія, Болгарія; BWA Бидгощ; Музеї мистецтв Петах-Тіква, Ізраїль; Open City, Люблін; бієнале Mediations, Познань; BWA Вроцлав; BWA Возовня, Торунь; 1-ша премія «Графіка року 98», галерея Люблінського замку; Міжнародному бієнале екслібриса та мінідруку в Гуанчжоу, Китай; галереї BWA Бельська, Бельсько-Бяла; Сілезькому музеї, Катовіце; Local 30, Варшава; Міжнародному бієнале мінідруку, Клуж, Румунія.

координація виставки: Домініка Журавська
графічний проєкт: Цезарій Клімашевський
графічне опрацювання: Флорентина Настай
3D-візуалізація проєкту виставки: Адам Оронь
реалізація: Рафал Гарула, Ярослав Мітура, Адам Оронь
промоція, текст про виставку: Аліція Гелета