за/проти потоку. Сучасні фотографічні інтервенції

Уявіть себе у ролі фотографа чи фотографки, які відчувають потребу вийти назовні, аби зробити нові знімки. Як ми сьогодні зрозуміємо вихід «назовні»? І як побачимо, чи фото будуть «новими»? Яку роль відіграє фотографія як засіб мистецького прояву в часи, коли все вже сфотографовано, а світ заливає нескінченний струмінь знімків, що потрапляють в мережу? Якими темами нині варто займатися і яким чином це слід робити?

#1 Вікторія Біншток
#2 Міхаель Шефер
#3 Себастьян Штумпф
#4 Тайо Онорато та Ніко Кребс

відкриття виставки: 6.11.2026 (п’ятниця), 19:00
де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
виставка діятиме до: 10.01.2027 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
вхід вільний

Цикл виставок «за/проти потоку. Сучасні фотографічні інтервенції» показує твори митців, що живуть у Німеччині та створили свій власний, окремішній стиль візуальної творчості й на прикладному рівні займаються фотографією як засобом мистецького вираження. Презентовані роботи звертають увагу на феномен візуального надміру і як інструменту, і як об’єкта аналізу, досліджуючи нові форми візуальної реальності задля критичного вивчення суспільства, що стає супроти фотографії. Незалежно від мотивації митців чи матеріалу, що їх цікавить, у своїй творчості вони втручаються у базову матерію зображення та у зовнішню реальність. Водночас без відповіді залишається запитання про те, чи цю творчість досі можна назвати «документальною», чи вона є формою реалізму, що переплітається з вигадкою.

Галерея «Лабіринт» приймає дві перші виставки з циклу, причому кожна з них стосується іншої тематики. Цикл розпочала виставка, що мандрує міжнародними галереями від 2016 року. В її рамках свою творчість презентували Вікторія Біншток та Міхаель Шефер. Митці використовують та переосмислюють запозичені з медіа о́брази, аналізуючи різноманітні види їхнього функціонування. Біншток та Шефер також міркують над усе більшою автономією образів у оплетеному мережею світі, де в майбутньому домінуватимуть цифрові алгоритми. З цієї перспективи їхня творчість перегукується з традицією мистецького зацікавлення мас-медіа, джерела якої сягають 1970-х років. Біншток та Шефер є представниками нового покоління митців, які розширюють поняття фотографії та її документального потенціалу.

Вікторія Біншток (нар. 1972) поєднує реальний вуличний світ з його відображенням у цифровій формі, аби показати, як знімки в інтернеті вже не просто не віддзеркалюють реальності, а практично створюють її наново. Вона використовує як свої фото, так і зображення з мережі та інших медіа, які все інтенсивніше піддаються рамкам цифрових алгоритмів. Мисткиня міркує про випадковість цих нових візуальних форматів та пересмішливо піддає сумніву їхній потенціал. Завдяки творчому підходу дозволяє помітити парадокси й викривлення нового візуального режиму, котрий водночас є й порядком, що підкоряється математичним та економічним принципам.

Міхаель Шефер (нар. 1964) обмірковує значеннєве перевантаження знімків у традиційній друкованій пресі, а також аналізує природу аматорських відео. Він розглядає розмаїті види існування образів, надмір їхніх значень та вагу, яка буквально конфронтує глядача з мішанкою історичних та політичних умовностей, поданих як завершену й закриту інтерпретацію. Шефер заміняє обличчя справжніх героїв ілюстрацій статей власними фото акторів. У цьому процесі крапки та пікселі надрукованих образів гризуться з напрочуд чіткими фрагментами фотографій митця. Шефер працює з фотографією через творче наслідування, мистецько включаючи знімки у власні твори задля їхньої деконструкції.

Друга виставка, що подорожує від 2019 року й презентує твори Себастьяна Штумпфа, а також Тайо Онорато та Ніко Кребсa, поєднує два мистецькі підходи. Вони зосереджуються на вивченні урбаністичної характеристики, яка візуально формує наше повсякдення, а також на часто непомічених, функціональних конструкційних матеріалах міста. Митці аналізують архітектурний простір як матеріалізований засіб прояву суспільства, приглядаючись наявному міському порядку через підкреслення прогалин у структурі міста. Завдяки перформативним втручанням, митці неочікуваним та іноді іронічним чином коментують сучасне міське життя та його візуальні прояви. Вони хвацько та навіть акробатично випробовують межі власних засобів вираження, вдаючись до візуальних трюків та ілюзій задля створення атмосфери напруги й ефектів несподіванки.

Себастьян Штумпф (нар. 1980) створює зв’язок між власним тілом та міським простором, урбаністичною інфраструктурою та пішоходами. Митець використовує гаражні ворота та міські архітектурні структури на португальському узбережжі, аби здійснити невеликі зміни, які завше робить сам. Граючись зображеннями й кадрами, Штумпф порушує усталений міський порядок завдяки абсурдним, на перший погляд, послідовностям руху. Повторюючи ті ж рухи у різних місцях, які бачимо на його знімках та відео, він пересовує наше сприйняття урбаністичного прагнення порядку в напрямку індивідуалізму. Митець протиставляє суто констатувальному поглядові камери власні діяння, таким чином демонструючи свою позицію.

Завдяки уважному спостереженню, оптичним ілюзіям та делікатним конструкціям Тайо Онорато та Ніко Кребс (нар. 1979) концентрують нашу увагу на культурних нюансах. Їхні знімки та відеоінсталяції показують не лише реальні міські ситуації, але й чинять невеликі зміни задля аналізу наших ідей та стереотипів, які ми проєктуємо на демонстровані твори. З думкою про виставку ifa обрало роботи з Берліна, на яких ми бачимо задвірки відреставрованих вулиць та місця, де не бувають туристи і яких нам не покаже Google Street View. Використовуючи звичайні крокви, піротехнічні ефекти та оптичні зміщення, митці присвячують увагу реальності та міфу Берліна, який сприймається як безкрая бетонна пустеля. Їхні знімки інтелігентним чином відкидають ореол таємничості за допомогою деталей, завдяки яким вони балансують між конструкцією та деконструкцією.

Завідувачка відділу мистецтв: доктор Еллен Стріттматтер
Куратори: Флоріан Ебнер та Крістін Мюллер
Реалізація та організація: Александер Лісевскі
Монтаж: Франк Маркс, Томас Кауфгольд
Партнер проєкту: Ґете-Інститут
Координація: Дорота Свінарська, Ґете-Інститут у Варшаві

Реалізація виставки в Галереї Лабіринт:
Директор Галереї Лабіринт: Барбара Савіцька
Продукція: Діана Колчевська, Габріела Гавенда
Візуальна ідентифікація: Флорентина Настай
Промоція: Аліція Гелета
Монтаж: Ярослав Мітура, Адам Оронь, Рафал Гаруля

Виставка організована ifa – Інститутом міжнародних відносин (Institut für Auslandsbeziehungen), www.ifa.de у співпраці з Ґете-Інститутом та Галереєю Лабіринт.

ifa – Institut für Auslandsbeziehungen e. V. фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини, землею Баден-Вюртемберг та містом Штутгарт.