Відкриття: 8.12.2023 (п’ятниця), 19:00
Де: Галерея Лабіринт (простір Курорту Венява), вул. Попелушки (Popiełuszki) 5, Люблі
Доступність: виставка на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів. Відкриття перекладатиметься українською мовою (Володимир Дишлевук) та польською жестовою мовою (Марта Стемпняк). Виставка діятиме до 5.05.2024 (вівторок-неділя, 12:00–19:00)
Вхід вільний

Ми_сткині: Барбара Грика, Куба Недзьведзь, Пшемислав Піняк, Каміль Янчевський (bolimnienoga), Агата Конарська, Бланка Жепецька
Куратор_ки: Вальдемар Татарчук, Матеуш Вшелякий

„Врятуємо світ – ми, молоді, і дід!” – цей пророчий текст ми почули нещодавно на зустрічі, яка неформально відбулася в одній із люблінських кав’ярень. Посеред повних емоцій відвідувачів, аромату кави та струменів вина піднялася групка молодих людей, котрі врочисто намагалися переконати нас у необхідності колективізму, спільності справи й праці пліч-о-пліч, відкинувши всі незгоди. Спершу було прикро на це все дивитися, адже ця група не мала змоги достукатися до решти. Допоки не пролунало це пророцтво… Звідки взявся цей піднесений стиль у їхніх словах? Звідки така поважність й вміння торкатися струн людських сердець? Ми питали себе про це. Від тієї миті найважливішими стали не особисті проблеми, а те, що йшло від спільного буття. Хто належить до “молодих нас”, а хто є дідом? І яка роль цього діда? Усі, хто був тоді з нами у кав’ярні, узяли записники, клаптики паперу, залишки серветок і почали занотовувати. Записували плани порятунку світу. Часом наївні, пафосні, деякі писалися з усвідомленням нестачі відповідних ресурсів. Але вони були, вони відбувалися, там діялась магія виходу поза ментальні обмеження. Раптом наші очі відкрилися на навколишню реальність, яку вже неможливо було ігнорувати.

Ми буквально відчували, наче місяць наблизився до нас. І нас немовби опанувала магія. Магія ночі, моменту, буття. Магія мрій, ритуал колективного перетворення на… а й справді, перетворення на кого? Ким ми стаємо, намагаючись діяти? Зрозуміло, що чародійками. Чародійки змінюють дійсність. А місяць їх супроводжує.

Зненацька оплески й швидке повернення у реальність. Знову біля кави, посеред гамору розмов і в клопотах особистих проблем. Але ми, ті, що й далі сиділи біля одного столика, знали, що в нас щось жевріє. Ми знали, що із тим чимось ми мусимо відповісти на клич, що й досі лунає. Котрий звучить, неначе дзвін на вавельській вежі. Тому ми запрошуємо Вас у світ наших відповідей, нашого аналізу, наших сліз і радостей. Танцю і сну, трансу і смертельної реальності. Нас, молодих, і діда Вальдемара. Бо, зрештою, ми завжди орієнтуємося на наших дідів, хай вони нас і дратують. Ми завжди несемо якусь спадщину – дідизну. І завжди заглиблюємося у якийсь лабіринт – (при)значення, поглядів, думок, похвали й критики.

Хай світить місяць, а оркестр хай грає марш!

У першому проєкті другого сезону “Квіруємо Люблін” ми прагнемо показати вам перспективу, котрої раніше не було – люблінський квір очима лесбійки.

Відкриття виставки: 24.11.2023 (п’ятниця), 18:00
Де: Бібліотека Азиль Галереї Лабіринт, вул. Ліпова 13 (ul. Lipowa 13), Люблін (вхід з боку вулиці Офяр Катиня)
Доступність: Виставка проходитиме на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів. Відкриття перекладатиметься українською мовою (Володимир Дишлевук) та польською жестовою мовою.
Вистава діятиме до: 31.12.2023 (вівторок-субота: 13:00–18:00)
Вхід: вільний

Коли рекомендоване психологинею писання щоденників та нотаток стало недостатнім, miharin узяла те, що мала під рукою, аби вивільнити свої думки та емоції. Вона почала робити колажі – хаотичні, часом недбалі, схожі на те, що діється у її голові.

miharin (і папір) приймуть усе: від жовтої преси з кіоску біля бабусиної багатоповерхівки, через старі журнали про татуювання, зачитані газетки „BRAVO”, квір-квартальники (зазвичай „Replika”), щомісячні журнали Лікарської палати, й до пакувань від ліків, забутих ескізів, подертих книг та багатьох інших різноманітних речей, які можна прикріпити до кольорового картону за допомогою канцелярського клею. Чим більше сміття, тим краще! miharin найбільше цінує те, що їй хтось подарував. Ну добре, іноді тут чи там трапляються барвисті стрічки, куплені в канцтоварах просто тому, що вони милі. У роботі miharin важливе значення має безвідходність, тобто надання сміттю другого, мистецького життя та якомога менше використання нових матеріалів.

„wykle(ja)nki” (“кол[я]жі”) – збірка думок та емоцій, які супроводжували miharin три останні роки; тут вона займається проживанням власної ідентичності як квір-особа та лесбійка, темою романтичних стосунків між жінками й мотивом покращення та погіршення власного психічного здоров’я.

Життєпис miharin (вона/її) – народжена у 2000 році в Любліні любителька жінок та жіночності, особливо квірної. Натхнення для творчості вона найчастіше бере від Місяця, власного тіла й розуму, а також мисткинь та митців, котрих зустрічає на своєму шляху. Любить носити перлини неправильної форми та вважає, що сходи сонця значно романтичніші, аніж заходи.

Проект Queerujemy Lublin профінансовано Європейським культурним фондом у рамках програми The Europe Challenge 2022-2023.