Найновіша виставка Габріели Бенедеті, яку можна буде побачити в Галереї Лабіринт 2 від четверга, старанно досліджує зв’язок між людиною, довкіллям і промисловістю. Бенедеті, відома своїм соціально залученим підходом до мистецтва, цього разу представляє аудіовізуальні інсталяції. Мисткиня не лише документує та спостерігає, але й ставить перед аудиторією запитання про наш енергетичний вибір. Її виставка – це запрошення до роздумів про відповідальність за довкілля та майбутнє планети.

Відкриття виставки: 5.12.2024 (четвер), 17:00
Де: Галерея Лабіринт 2, вул. Гродзька, 3 (Grodzka 3), Люблін
Мова: відкриття польською мовою. Переклад українською мовою (Володимир Дишлевук), англійською мовою (Губерт Баня) та польською жестовою мовою (Йоланта Громада).
Виставка діятиме до: 6-8.12.2024, 15:00-19:00
Вхід: вільний
Кураторка: Магдалена Лінковська

Габріела Бенедеті уважно спостерігає за середовищем, у якому творить. Мистецтво для неї є водночас пристрастю та інструментом для змін та діалогу. У своїй мистецькій практиці Бенедеті займається, серед іншого: документальною фотографією, автопортретом, відеоартом та технікою Віджей.

На цій виставці мисткиня представляє аудіовізуальні інсталяції за допомогою відеомапінгу, де вона використовує кам’яне вугілля та деревні пелети для аналізу впливу енергетичної галузі на наше повсякденне життя. Використовуючи передові візуальні техніки та метафоричні зіставлення, мисткиня деконструює концепцію «сталої енергетики», заохочуючи до критичного осмислення енергетичного вибору. У своїх інсталяціях Габріела Бенедеті зіставляє дві, здавалося б, далекі, але споріднені галузі: вугільну в Польщі та виробництво деревних пелет у Португалії. Це порівняння показує, що, хоча форми експлуатації ресурсів відрізняються, їхні екологічні та соціальні наслідки однаково руйнівні.

Резиденція організована в рамках проєкту CreArt 3.0 #stringing_together, співфінансованого програмою Європейського Союзу «Креативна Європа».

Габріела Бенедеті – мисткиня зі ступенем магістра цифрових аудіовізуальних студій Університету Авейру (2017). Останніми роками досліджує аудіовізуальну сферу, вивчаючи її різноманітні мови та техніки за допомогою проєктів, зосереджених головним чином на культурному, екологічному та освітньому секторах. На новій виставці Габріела Бенедеті розширює свій мистецький репертуар, експериментуючи з новими інструментами та техніками, такими як відеомапінг та електричні схеми на основі Arduino.
Своєю художньою практикою вона демонструє нерозривний зв’язок між мистецтвом і життям, вважаючи, що її твори не лише показують її особистий досвід, але й служать інструментом для соціальної та екологічної рефлексії. Роботи Габріели Бенедеті відображають її соціальну залученість як мисткині та живої істоти, поєднуючи творче вираження з актуальним екологічним дискурсом.

«Отрута. ГЕС» – нова виставка одного з найцікавіших сучасних українських митців, Даніїла Ревковського. Головним героєм проєкту є Леонід Каренський, вигадана постать зі старанно створеною для виставки біографією. Експозиція водночас є анонсом більшого проєкту митця про музику 1970-х років.

Відкриття виставки: 6.12.2024 (п’ятниця), 20:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: відкриття польською мовою. Переклад українською мовою (Володимир Дишлевук), англійською мовою (Губерт Баня) та польською жестовою мовою (Йоланта Громада).
Виставка діятиме до: 5.01.2025 (вівторок-неділя), 12:00-19:00
Вхід: вільний
Куратор: Вальдемар Татарчук

Даніїл Ревковський створює біографію Леоніда Каренського, який працював на Дніпровській ГЕС, а у вільний час був членом музичного гурту. З початку 1974 року він мав видіння майбутнього своєї ненародженої дитини, від її розвитку в утробі матері до смерті в тролейбусі біля гідроелектростанції у 2024 році. Ці нав’язливі думки довели його до самогубства в грудні 1974 року.

Проєкт є трейлером більшого твору про музичні гурти 1970-х років. Кінцевим результатом стане виступ двох гуртів із піснями про погоду.

Даніїл Ревковський походить із Харкова і поєднує різні формати мистецьких практик (інсталяції, реконструкції, відео, архіви), досліджуючи контексти та ландшафти промислових регіонів України. Закінчив Харківську державну академію дизайну і мистецтв за спеціальністю «графічний дизайн». У дуеті з Андрієм Рачинським номінувався на премію PinchukArtCentre у 2018, 2020 та 2022 роках. Володарі Призу Громадськості PinchukArtCentre Prize 2020 за проєкт «Бешкетники». У 2022 році вони отримали головну нагороду Allegro Prize. У 2024 році Даніїл Ревковський та Андрій Рачинський представляли Україну на 60-й Венеційській бієнале.

Резиденція організована в рамках проєкту CreArt 3.0 #stringing_together, співфінансованого програмою Європейського Союзу «Креативна Європа».

Лабіринт – це не білий куб; ані фізично, ані тим паче ментально. Попередні проєкти залишають тут сліди, як символічні, так і фізичні, а мистецтво перебуває в сталому критичному діалозі з реальністю, котра постійно співтворить програму закладу, відкритого на те, чого не передбачиш.

У минулому Лабіринту присутні видатні постаті польського та світового мистецтва, але в ракурсі «100 років у Лабіринті» попереднє півстоліття не є джерелом культу предків. Навпаки, якщо ми можемо чогось навчитися у наших мистецьких «предків» і «предкинь», твори яких зібрані в історичній частині виставки, то це уникання будь-яких культів. А також аби пам’ятати, що мистецькі артефакти цінні настільки, наскільки вони є носіями поглядів, ідей та взаємин. І що якщо є вибір між бухгалтерією ринку мистецтва та мистецькою бюрократією, то найкраще обрати третій шлях.

Чи це – універсальний рецепт для закладу мистецтва? Радше ні; не кожна галерея може, вміє чи прагне бути Лабіринтом; та й не всі повинні. З іншого боку, в той час, коли ми так палко обговорюємо майбутнє інституцій у Польщі, добре, що є хоча б одна, яка усвідомлює, що майбутнє – наступні півстоліття – вже тут.

[Стах Шабловський, фрагмент тексту про виставку «100 років у Лабіринті»]

 100 років у Лабіринті

Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Виставка діятиме до: 5.01.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Білети: 8 злотих звичайний, 4 злоті пільговий
Куратор: Вальдемар Татарчук

Виставка «100 років у Лабіринті» складається з кількох частин, які вступають між собою в діалог і водночас створюють окремі світи. Спочатку цими частинами були: перші 50; поміж; другі 50. Тобто йдеться про Галерею Лабіринт 1974-2074 років. Після закриття історичної частини, яка містила твори митців і мисткинь, пов’язаних із Лабіринтом протягом останньої половини століття, головну роль в експозиції відіграє сьогодення та майбутнє. Таким чином у чергових розділах, замість того, щоб залишатися незмінним об’єктом чи застиглим у часі кадром, виставка стає розповіддю, відкритим простором. Ми не хочемо лише згадувати минуле – це суперечило б ідеї Галереї Лабіринт. Не менш важлива мета цієї виставки – спробувати відповісти на запитання: що далі, як виглядатимуть наступні 50 років?

А ось що нині можна побачити на виставці «100 років у Лабіринті»:

Поміж

Ця частина виставки складається здебільшого з відеоробіт митців та мисткинь, присутніх у програмі Лабіринту протягом останніх років.
Митці й мисткині: Анна Баумгарт, Войцех Бонковський, Пшемек Бранас, Оскар Давіцький, Катажина Гурна, Барбара Грика, Юлія Голаховська, Йонаш Хлебовський, Сара Гілл, Павел Корбус, Катажина Козира, Роберт Кусьміровський, Йоанна Райковська, R.E.P., Віктор Стрібог, Аля Урвал, Франек Важива і Młody Budda, Анна Зарадни

Відкритий простір

Усі, хто відвідали виставку «100 років у Лабіринті» в перші тижні після її відкриття, бачили одну виставкову залу, заповнену роботами з першої п’ятдесятки, а також твори, які знаходяться «поміж». У другій залі не було нічого, крім залишків «курорту Венява» та коробок. Після чотирьох тижнів виставки тут з’явилися нові об’єкти молодих митців та мисткинь, які відгукнулися на наш open call.

Митці й мисткині: Катажина Богуш, Станіслава Фідор-Татарчук, Конрад Губала, Кацпер Грень і Куба Шредер, Міхал Іванський, Вікторія Яновська, Аліція Коханович і Мацей Кветницький, група Ласки, Влодзімеж Мацейчик, Ірина Миколів, Вероніка Новойська, Томек Пашкович, Мацей Новацький, Ганна Шумська, Паула Шиманська, Домініка А. Василевська, Габріела Жилінська

[детальніше]

Близько темряви 2

Виставка натхненна фільмом 1987 року «Близько темряви» режисерки Кетрін Бігелоу. Замість простих жанрових трюків виставка (як і фільм) фокусується на досвіді мистецьких підходів, зацікавлених виходом поза схеми. Пошук альтернативних способів вираження власної особистості, підважування питань ідентичності та пов’язаної з нею видимості. Виставка отримала спеціальну нагороду Фонду польського мистецтва ING на Warsaw Gallery Weekend 2024
Митці й мисткині: Еліза Хойнацька, Клаудія Фігура, Конрад Губала, Чаро Малінкевич, Павел Марцінек, Пшемислав Піняк, Зуза Пекошевська, Марія Петрас, Марина Саковська, Міколай Соботка, Бартош Заскурський
Куратор: Пшемек Совінський / галерея Ленцтво (пол. Galeria Łęctwo)

[детальніше]

Більше про вже недоступну історичну частину виставки та попередні супутні події можна прочитати тут.

Виставка у рамках проєкту «Галерея Лабіринт – від картинної галереї до галереї для людей».
Фінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі у рамках програми Національного центру культури Польщі: Культура-інтервенції. 2024 рік.

Фінансується Європейським Союзом у рамках Національного плану відбудови.

Почесний патронат Міністра культури та національної спадщини Польщі

Запрошуємо на відкриття виставки та прем’єру фільму «Свобода» Ксенії Медведецької. На вернісажі відбудеться презентація та дискусія із людьми, залученими до створення фільму.

Відкриття виставки: 8.11.2024 (п’ятниця), 18:00–20:30
Де: Бібліотека Азиль Галереї Лабіринт, вул. Ліпова 13 (Lipowa 13). Вхід з боку вулиці Офяр Катиня (Ofiar Katynia)
Мова: захід польською мовою з перекладом польською жестовою мовою (перекладачка – Йоланта Громада). Без перекладу українською та англійською мовами.
Доступність: Виставка відбувається на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів.
Виставка діятиме до: 6.12.2024 (вівторок-четвер, 13:00-18:00)
Вхід вільний

Колекція мистецького одягу під назвою «Свобода» має на меті показати людину, яка переживає травматичний досвід; емоції та внутрішні стани, які супроводжують цей процес, а також звільнення від тягарів на шляху до власного щастя. Водночас вона демонструє еволюцію самопочуття – від відчаю та безнадії до відновлення гармонії та встановлення контакту з собою. Кожне з п’яти убрань показує певний етап на цьому шляху, передаючи настрій через елементи, використані у творі, візерунки, структури, кольори та форми. Воно також має свою історію та повідомлення, засноване на власному досвіді.

– У цій колекції я торкаюся питання травматичного досвіду як такого, а не якоїсь конкретної травми. Припускаю, що стани, представлені у цьому проєкті, досить поширені та відомі під час переживання складних ситуацій, тому кожен і кожна зможе впізнати себе та свою ситуацію в тому, що бачить. Можливо, комусь потрібна підтримка або відчуття, що вони не самі. Важливо також розуміти, що травма або травматичний досвід розвиває в нас певні моделі поведінки, які не є корисними, а дуже часто навіть руйнівними. Розуміння та прийняття існування будь-якої проблеми є хорошим початком шляху, що веде до її вирішення. Але різниця в тому, що це за вирішення, – пише мисткиня.

Ксенія Медведецька: Привіт, мене звуть Ксенія, я мисткиня, а мій інструмент донесення ідей до світу – це пряжа та вовна! Я родом з України, а до Польщі приїхала на навчання. Спочатку навчалася в Люблінському католицькому університеті, а згодом перевелася на дистанційне навчання в інший університет. Я поєдную свої захоплення та втілюю їх у мистецтві. Я вивчаю психологію в Університеті WSB-NLU у місті Новий Сонч, а плету вже 12 років. Цей вид рукоділля я обрала як захоплення ще в дитинстві, а зараз не уявляю й дня без творчості. Я переконана, що мистецтво – це не лише дзеркало душі. Воно теж здатне зцілити людину від важких переживань. Саме це стало темою моєї колекції одягу «Свобода».