• Мисткині з України: Катя Бучацька, Катя Лібкінд, Люся Іванова, Ольга Марусин, Анна Івченко, Інга Леві, Дар’я Молокоєдова, Маргарита Половінко, Даша Чечушкова, Оля Єрємєєва, Сана Шахмурадова Танська, Юлія Данилевська, Катерина Алійник, Вікторія Розенцвейг, Каріна Синиця
  Мисткині з Польщі: Магдалена Франчак, Катажина Козира, Малгожата Павляк, Ева Зажицька, Марта Згерська
• Кураторський колектив: Аля Сєгал, Вальдемар Татарчук
• Партнери: галерея «Артсвіт» та Фонд Катажини Козири

Відкриття виставки: 18.05.2024 (субота), 19.00
Де: Галерея Лабіринт, вул. кс. Попелушки 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Виставка діятиме до 18.08.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Вхід: 8 злотих звичайний квиток, 4 злотих – пільговий. На вернісаж вхід вільний.

Secondary Archive — це проєкт, започаткований у Польщі, який досліджує та архівує мистецтво, що довгі роки і століття мало клеймо “вторинного”. Зокрема, мова йде про жіночу творчість. Цього року Secondary Archive поповнився 15-ма новими іменами українських художниць, які у своїх роботах опрацьовують тему війни.

У своїх роботах учасниці виставки не зображують війну напряму – фотографії з поля бою чи наслідки ракетних ударів росіян по цивільній інфраструктурі України сьогодні, на жаль, вже нікого не вражають. Втрата дому внаслідок війни, вимушене переселення не могли не вплинути на художні практики мисткинь. Вони звертаються до спогадів про дім та дитинство, а також підходять до нових можливих практик комеморації.

Війна не тільки підкреслює значення дому, проте і переосмислює значення землі. Ландшафт, ґрунт, географічні території стали одним із найрозповсюдженіших образів, з якими сьогодні працюють українські художниці.
Врешті, тема, до якої завжди зверталися і звертаються мисткині – тіло – також постає перед нами викривленим та трансформованим війною образом. Художниці переосмислюють стосунки з власним тілом, секс, турботу та узагальнене тіло як суб’єкт війни.

У межах виставки в діалог з українськими художницями вступають мисткині з Польщі, які працюють зі спорідненими темами: дім, тіло, земля. Завдяки цьому ми прослідковуємо глибші звʼязки між українською та польською культурою, тенденції в східноєвропейському мистецтві у роботі з чутливими темами та говоримо про загальну жіночу солідарність.

Проєкт «Secondary Archive. Художниці у війні» реалізується за фінансової підтримки програми House of Europe.

Доступність: виставка проходить на першому поверсі. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці: щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є 6 переносних індукційних петель.
Вернісаж перекладатиметься українською мовою (Володимир Дишлевук).

Різні складові людської ідентичності часто непомітні: коли ми дивимося на тіло людини, то не завжди бачимо її інвалідність чи етнічну приналежність, матеріальне становище або статус біженця. Я вважаю, що тіла розповідають багато історій. Крізь шрами, зміни, розтяжки, складки ми можемо побачити багато, але ще більше ховається під шкірою, і ми можемо лише уявляти, яких базових частин людини ми не помічаємо. Ми часто сприймаємо людей крізь призму лише однієї складової їхньої ідентичності й бачимо людину трансгендерною, чорношкірою чи товстою, але забуваємо про те, як ці окремі частини накладаються на інші та впливають одна на одну.

Відкриття виставки: 17.05.2024 (п’ятниця), 18:00
Де: Бібліотека Азиль Галереї Лабіринт, вул. Ліпова 13 (Lipowa 13); вхід з боку вул. Офяр Катиня (Ofiar Katynia)
Виставка діятиме до: 20.06.2024 (вівторок-четвер: 13:00–18:00)
Вхід: вільний

Живописні твори присвячені людям, які не містяться у жорстких рамках популярного канону краси, показуючи багатовимірність їхньої ідентичності з інтерсекційної перспективи. Виставка заперечує проти підходу, коли квір-тіла демонструють у медіа лише як здорові, білі, стрункі чи м’язисті. Її створено з потреби показати, що квір-особи існують у кожній групі та часто належать до кількох меншин водночас.

Мені хотілося показати квір-людей, які належать до кількох меншин, не просто як ЛГБТКІ+, а як багатовимірних особистостей з унікальним досвідом. Авторська поезія, представлена ​​на виставці, стосується моїх взаємин з тілом і суспільством, а також того, як мені вдалося знайти своє тіло в природі, і як воно щодня допомагає мені бачити себе в її грубості та м’якості.

Каро Зоря Язгарська (вона/він/воно) – народжена у 1998 році квір-ми_сткиня, яка працює переважно з живописом та малюнком. У своїх роботах торкається, серед іншого, теми трансгендерності, тілесності, надмірної ваги та стосунків із тілом. Випускни_ця Державної художньої школи у Наленчуві за спеціальністю прикладне мистецтво: дизайн, а також Люблінської школи мистецтва та проєктування за спеціальністю дизайн одягу. Має також фах ерготерапевта, але пов’язує своє майбутнє з мистецтвом. Для неї особливо важливі міжсекторний фемінізм, репродуктивні права та права людей з інвалідністю. Віднайдення своєї обраної сім’ї у квір-спільноті додало їй нових сил і надії. У вільний час вона також переробляє одяг. Приватно вона є любитель_кою гірських струмків та лежання на гамаку з книгою.

Доступність: захід відбудеться на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів.