Праці на виставці демонструють особисту історію про стосунки з квір-тілом у внутрішньому та зовнішньому вимірах. Митець розповідає про абсурдність концепції цілісного тіла та його сприйняття крізь призму соціальних та культурних норм.

Відкриття: 6.04.2023 (четвер), 21:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелюшки 5 (ul. ks. Popiełuszki 5), Люблін
Доступність: Виставка знаходиться на першому поверсі. Щосереди від 15 до 19 години – тихі години. В книгарні на час перебування в Галереї можна безкоштовно позичити візок та шумопоглинальні навушники. В Галереї є 6 переносних індукційних петель. Відкриття виставки перекладатиметься українською мовою (переклад – Володимир Дишлевук).
Виставка діятиме до: 7.05.2023 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Вхід: 5 злотих (вхід на вернісаж безкоштовний)

Куратор: Філіп Кіовський

Серія картин глибоко вкорінена у почутті інакшості й неприналежності, житті як відчуженець, такий собі “аутсайдер”, коли власне тіло сприймається як пошкоджене та химерне. Митець прагне дослідити механізм подолання, який полягає у сприйнятті тіла як пошкодженого інструменту, іграшки чи чогось нереального і нематеріального, проте прекрасного у своїй унікальності. Урешті він запитує, чому найближча до нас матерія – наше власне тіло – виявляється найскладнішою загадкою.

У процесі творчості художника також супроводжували концепції статевого дозрівання, неприйняття статевих органів, дисморфічних розладів. Втомившись від виключно “класичних” репрезентацій чоловічого та жіночого тіл у мистецтві та медіа, митець вирішує у своїх роботах змішати жіночність та маскулінність, аби повністю стерти межі між ними.

Павло Дубінін (нар. 2002) – митець-самоук, художник із міста Суми. Зараз він вивчає кіновиробництво в київському університеті імені Карпенка-Карого. Павло переважно займається живописом, а також створює колажі. Провідна ідея його мистецтва – чесне і глибоке зображення почуттів і окремих моментів. Темами його робіт зазвичай є квір-особи, підлітки, образ тіла, магія, окультизм, природа та материнство. Павло дуже цінує змогу ділитися своїми поглядами та емоціями з іншими людьми, завдяки чому вони можуть відчувати увагу до себе і, таким чином, не почуватися самотніми.

Виставка створена в результаті мистецької резиденції в рамках нової програми бібліотеки Азил – Artist in Residence – Queer Station.

іл. Павло Дубінін, Без назви, 2023, акрилові та олійні фарби, кольорові олівці

Єгор Анцигін від початку своєї мистецької творчої діяльності займався темами пам’яті,
травми і пейзажу. Ця остання тема знаходить особливе місце в практиці художника, стає для нього точкою відліку і носієм смислів.

Відкриття виставки: 6.04.2023 (четвер), о 19:00 годині
Де: Галерея Labirynt 2, вул. Grodzka 3 (Гродзька 3), Люблін
Наявність: Виставка в просторі недоступному для осіб з обмеженими (руховими) можливостями. Виставка сенсорно-дружня для людей чутливих до подразників.
Відкриття виставки в перекладі з укр, перекладач: Володимир Дишлевук.
Виставка відкрита до 7.05.2023 (вівторок-неділя, 15:00-19:00)
Вхід: вільний

Куратор: Магдалена Лінковська
Координатор: Діана Кольчевська

Для Анцигіна пейзаж це партнер, людина, що залишається з ним у постійних, інтенсивних, хоча й не завжди усвідомлених стосунках. З’являється пейзаж як явище передусім емоційне, народжене по відношенню до тих, хто в ньому живе, дивиться на нього і слухає його і надає йому значення. Художник старанно і наполегливо досліджує наші стосунки з фізичним середовищем, старається відповісти на питання яке стосується нашої індивідуальної та групової ідентичності, наших стосунків в світі визначених цінностей. Найновіший проект Анцигіна під назвою «Мої зламані кістки» повторюється, в контексті війни в Україні, питання про те, що спричиняє насильство над людьми та навколишнім середовищем, і про те як час і досвід впливають на наше сприйняття та розуміння світу. (Магдалена Лінковська)

Проект піднімає тему травми, яку люди які проживають в Україні переживають
кожного дня з початку повномасштабного вторгнення — чи то на полі бою, чи у своїх власних домівках. Лише через деякий час стане відомо, наскільки глибоке клеймо, яким позначені люди з України – кожен по-своєму. Втрата близьких, рідного дому, потреба втекти – цей список може бути дуже довгим. Використовуючи зображення зрощеної кістки, Єгор Анцигін показує проблему пам’яті травми, яка змінюється з часом. Фізичні або психологічні «переломи» роблять людей більш витривалими, співпрацюючими і сильними, але самоусвідомлення травми приходить через деякий час. Опрацьовуючи ці теми, художник ініціює дискусію на їхню тему в громадському просторі, шукаючи шляхів реабілітації, зосереджуючись на тому, щоб ця актуальна тема не стала забутою в Європі. Наслідки повномасштабного військового вторгнення, яке вже більше року триває на території України, необхідно постійно оприлюднювати. (Єгор Анцигін)

Єгор Анцигін – народився 16 липня 1989 року в селі Ювілейне Дніпропетровської області. У 2009 році закінчив Дніпровське Вище Театральне Училище, у 2015 році Національну Академію Образотворчого Мистецтва і Архітектури. У 2013–2015 роках відвідував курс Сучасного Мистецтва під керівництвом К. Бадьянової та Л. Наконечна. У 2015–2018 роках був учасником мистецького гурту Specific Dates (KKD). У 2016-2020 роках був учасником художньої групи Montage та стипендіатом програми Gaude Polonia у 2020 році. Єгор Анцигін працює з пам’яттю і відкриттями в межах використання тем конфлікту між особистою та офіційною історією, соціальною критикою та трудовими відносинами.

Останні 5 років активно займається ленд-артом. Це певною мірою вплинуло на його погляд і сприйняття ландшафту і допомогло йому встановити новий метод взаємодії з простором, що полягає на відмові від об’єктно-суб’єктних відносин з середовищем та включенню простору не як частини, але як учасників взаємодії у своїх роботах, реалізуючи також теми екології та надвиробництва. Проте основною темою в його художній практиці залишається тема пам’яті, спогадів і забуття. Єгор Анцигін використовує такі творчі медіа: інсталяція, фотографія, живопис, партисипативні та перформативні практики, архіви, ленд-арт. Живе і працює в Києві.

Графіка на основі

Шосте ребро в задньомедіальній проекції
Рік: 1887
Джерело: Рис. 18, стор. 37, «Посібник Діксона з остеології людини» (1912)
Автор: Ендрю Френсіс Діксон (1868–1936)