Виставка представляє нові твори Катажини Гурної в контексті добірки її ранніх робіт. Таким зіставленням мисткиня дещо зміщує сенси своїх ранніх творів, розкриваючи постійний процес переосмислення.

відкриття виставки: 5.07.2025 (субота), 18:00
де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
мова: вернісаж польською мовою. Без перекладу українською чи англійською мовами.
виставка діятиме до 17.08.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
вхід: 8 злотих – звичайний квиток, 4 злоті – пільговий (вхід на вернісаж вільний)

До експозиції увійшли роботи з оголеною натурою.

Віссю виставки є два нові проєкти – скульптура жінки, яка тримає руки в землі, та відео, в якому акторка театру та кіно Богуслава Шуберт розповідає про досвід роботи над роллю Чаплі, жінки-птахи. Цей зв’язок між мрією та бунтом і примиренням із ґрунтом і біосферою, що дає підтримку, водночас визначає масштаб залучення Гурної.

Нині у популярному розумінні неолітична Венера трактується як прадавній символ родючості. Один із перших прикладів чоловічого погляду (male gaze). Протягом багатьох років Катажина Гурна ставить під сумнів соціальні кліше та сконструйовані чоловіками о́брази жінок. Розхитує стереотипні ролі, пов’язані з черговими періодами життя. На знімках вона часто сама віддзеркалює чоловічий погляд, як на фотографіях Fuck Me, Fuck You, Peace. Тепер її ранні твори дивляться на неї саму, адже вона вже займає інше місце в цьому триптиху. Водночас цього разу мисткиня пропонує не лише критичний коментар, а й позитивний вихід з цієї конфронтації. Жіночі статуетки кам’яної доби вона інтерпретує як ознаку їхньої іншої ролі: берегинь знань спільноти, організаторок колективної емпатії, опікунок.

Мисткиня розглядає період менопаузи, який є важливою точкою відліку для її нових проєктів, як визвольний та продуктивний. Пропонуючи новий погляд на вік та його значення в суспільстві, Гурна звертається до логіки співіснування. Її нові твори посилаються як на культурні символи, так і на нові погляди дослідників на взаємозв’язок між світом природи та людиною, які ми сьогодні заново відкриваємо та переосмислюємо. Цією особливою, забутою цінністю, яку старші жінки вносили у давню спільноту, була пам’ять землі.

Вік людини – жінки – є однією з важливих тем виставки. Катажина Гурна працює з різними людьми, але в низці її творів велике значення має її власна тілесність. Вона не ховається за «жіночою фігурою» – це вона, Катажина Гурна. Саме тому її твори, перспектива, з якої вона говорить, і позиція, яку вона представляє, змінюються разом із нею. Вона працює з власним тілом, саме на своєму тілі вона розв’язує проблеми, які порушує. Як «Жінка, що тримає руки в землі», так і «Венера антропоцену» створені на основі зліпків її тіла.

Виставка завершується новою серією фотографій – «Брудні жінки». Як каже мисткиня, і вони, і героїні її інших творів – це бунтарки, які з віком відкинули покладені на них очікування.

куратор: Антоні Бужинський

продукція: Діана Колчевська
монодрама: Богуслава Шуберт
відеомонтаж: Павел Гергісевич
скульпторська співпраця: Агнешка Шредер, Каєтан Каркуцінський, Матеуш Вуйцяк

Катажина Гурна – польська сучасна мисткиня, одна з провідних представниць критичного мистецтва, що походить з дев’яностих років. Одна з випускниць студії Гжегожа Ковальського. Використовує, зокрема, фотографію, інсталяцію та відео. Як писав Кароль Сенкевич, творчість Катажини Гурної опирається на перспективу жіночого погляду на соціальну реальність та символічні форми функціонування образу жінки в культурі. Її погляд коливається в спектрі між критичністю та ніжністю. Природа та екологічні мотиви також займають важливе місце в її творчості. Останніми роками вона зосередилася на скульптурі та відеороботах.

Серед виставок, де вона брала участь: Варшавська бієнале, Музей сучасного мистецтва у Варшаві, PGS у Сопоті, Центр сучасного мистецтва в Уяздовському замку, Bunkier Sztuki, MOCAK, Національний музей у Варшаві, Празька бієнале та NBK Berlin.

Катажина Гурна також багато років глибоко занурена в активістську роботу на захист митців та мисткинь.

Виставка в рамках проєкту «Прості запитання – складні відповіді».

Співфінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі з Фонду сприяння культурі

відкриття виставки: 23.09.2025 (вівторок), 19:00
де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
мова: захід польською мовою із перекладом українською (Володимир Дишлевук); без перекладу жестовою мовою
виставка діятиме до: 16.11.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)

митці та мисткині: Катерина Алійник, Катя Бучацька, Богдан Бунчак, Василина Буряник, Нікіта Кадан, Жанна Кадирова, Влодко Кауфман, Kinder Album, Софія Козлова, Яна Кононова, Євген Коршунов, Павло Ковач, Володимир Кузнєцов, Саша Курмаз, Наталія Лісова, Кристина Мельник, Севіля Наріман-кизи, Данило Павлій, Денис Панкратов, Андрій Підлісний, Катерина Покора, Антон Саєнко, Каріна Синиця, Олена Субач, Василь Ткаченко (Лях), Роман Хімей та Ярема Малащук, Даша Чечушкова, Давид Чичкан, Сана Шахмурадова-Танська, Микита Шклярук

кураторський колектив: Дарина Скринник-Миська, Вальдемар Татарчук

співпраця: Матеуш Вшелякий

Виставка, що показує кризи сучасного світу з перспективи країни, яка захищається від неоімперської російської військової агресії. Митці й мисткині з України звертають увагу на різні аспекти цієї реальності – від особистого досвіду війни до ширшого контексту загроз демократії, свободі та довкіллю.

Виставка показує, як війна впливає на повсякдення та уяву – не лише тих, хто безпосередньо її переживає, а й усіх, хто живе в її тіні. Хоча війна в Україні триває вже одинадцять років, а повномасштабне вторгнення – понад три, багатьом людям поза межами України вона все ще здається далекою. Тим часом те, що відбувається сьогодні за східним кордоном Польщі, впливає на майбутнє всіх нас – майбутнє, в якому демократія, мир і свобода більше не є даністю.

Перед обличчям наростального впливу авторитарних режимів мистецтво стає місцем для роздумів і дій. Воно допомагає нам уявити інші сценарії – майбутнє, яке ще можна змінити. Митці й мисткині, які беруть участь у виставці, проговорюють свій досвід, страхи та надії, демонструючи, що уява може бути формою опору.

Це не просто історія про війну. Перш за все це розповідь про відповідальність – за світ, який ми маємо, і за світ, який ми лише створюємо.

Виставка в Любліні є головною частиною проєкту «Голоси з України» / Voices From Ukraine”. Її супроводжують дві інші виставки: «Голоси з України. Пограниччя» / „Voices From Ukraine. Borderlands” у галереї BWA Зелена Гура (з 5 вересня), що зосереджена на темі кордонів – фізичних та ментальних – як екзистенційної та геополітичної метафори, та «Голоси з України. Краєвиди» / „Voices From Ukraine. Landscapes” у галереї BWA Вроцлав (з 26 вересня), що досліджує вплив війни на природу, простір та колективну ідентичність. Разом вони створюють палімпсест робіт, народжених в особливий момент історії, й провокують роздуми про те, як може виглядати майбутнє.

Галерея Лабіринт, 23.09-16.11.2025
Співпраця:
BWA Вроцлав 26.09.2025-25.01.2026
BWA Зелена Гора 5.09-26.09.2025

Співфінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі з Фонду сприяння культурі

Творчість Калі Катарсіс – це безперервна розповідь про стан людського життя. Звертаючись до міфології, науки, змінюючи значення митецької іконографії, вона формує та створює світ, у центрі якого знаходиться людина, досить часто чоловік. Однак це не представник сильного, патріархального суспільства. Це людина, яка не приховує своїх емоцій, часто оголена й беззахисна.

Відкриття: 20.06.2025 (п’ятниця), 19:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: захід польською мовою. Переклад українською мовою: Володимир Дишлевук.
Виставка діятиме до: 10.08.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Білети: 8 злотих звичайний, 4 злоті пільговий (вхід на вернісаж безплатний)

На виставці знаходяться твори, що зображують тілесність у різних іпостасях, що може бути неприйнятним для чутливих глядачів. Рекомендований вік для відвідування: 18+.

«Безсоромна» демонструє широкий спектр творчості – від малюнків тушшю, вугіллям та олівцем до живопису та графіки. Серед витончених робіт у стилі ню та портретів, зокрема, її колишнього партнера, друга та наставника Давіда Гемке (Пан Офеліон), ми знайдемо й особисту розповідь художниці про пошуки своєї сексуальності, гендерної ідентичності та місця у квір-спільноті. Мисткиня з гордістю показує, що не соромиться свого досвіду, який вона втілює на аркушах паперу, створюючи власну «Нескінченну історію», де світ фантазій зустрічається з реальним життям.

Виставка в рамках проєкту «Прості запитання – складні відповіді».
Співфінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі з Фонду сприяння культурі.