Чи робота митця колись закінчується? Чи можна перестати бути митцем, якщо присвятив усе своє життя мистецтву? І навіть якщо твір митця ефемерний, хіба його сліди не залишаються назавше?

відкриття виставки: 6.12.2025 (субота), 18:00
Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
мова: захід польською мовою; переклад українською: Анджеліка Кволік
виставка діятиме до: 8.02.2026 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
білети: 8 злотих звичайний, 4 злоті пільговий (вхід на вернісаж безплатний)
куратор: Яцек Сосновський

Займатись мистецтвом – це про постійне розширення меж: меж власної роботи над твором, але й власних можливостей. Це особливо важливо у творчості перформера, котрим є Януш Балдига. Його мистецька практика, зосереджена на принципово ефемерній дії, поєднує як швидкоплинність самого перформансу, так і тривалість його наслідків.
На виставці в Галереї Лабіринт ми представляємо серію нових робіт, а також кілька старших, які разом можна назвати об’єктами перформансу – об’єктами, в існування яких завжди вписані тіло та діяння перформера. Вже несуттєво, чи це Балдига, чи ми, оскільки об’єкти самі диктують, що з ними відбувається в просторі галереї, а глядачі є лише свідками їхньої присутності та потенціалу.

співпраця: Propaganda / PRPGND

Фінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі із коштів Фонду популяризації культури

Національний художній музей України у Києві
відкриття: 27 листопада, 17:30
виставка діятиме до 1 березня 2026 року

Національний художній музей України відкриває другу частину виставкового проєкту «Різні місця», який триватиме з 28 листопада 2025 року до 1 березня 2026 року. Перша частина виставки була представлена в музеї влітку цього року. Якщо в минулій частині були показані роботи, створені до 2022 року, то поточна експозиція складається з робіт, створених у 2022-2025 роках, під час повномасштабної війни. Тому вони несуть її прямий та опосередкований відбиток – як у творчій практиці, так і у сприйнятті аудиторією.
Виставка – це зустріч митців та мисткинь з України та Польщі, об’єднаних спільним часом, але розділених навколишньою реальністю. Для українських митців війна – це повсякдення. Не тема, а відправна точка; не контекст, а тло – особливо для тих, хто служить у війську або волонтерить у прифронтових районах. Їхні твори є свідченням не лише оточення, а і їхнього власного досвіду та емоцій.

Польські митці й мисткині говорять з зовсім іншого місця – з країни, де панує мир і відсутня безпосередня загроза. Їхні твори відображають те, що можна робити там, де немає війни, де її існування усвідомлюється, але безпосередньо її не видно. У контексті цієї виставки такі твори набувають нового значення – як відлуння, контрапункт, нагадування про щось, що постійно присутнє в Україні, та водночас залишається десь за горизонтом.

Проєкт не шукає спільних знаменників та не намагається порівняти досвіди – реалії, в яких ми живемо, надто відмінні. Попри нашу волю, вони впливають на наше мислення та емоції й відображаються в мистецтві. Виставка дозволяє нам побачити їх поруч – без спрощення, без ієрархії, у всій їхній складності.

Назва «Різні місця» відсилає до композиції Стіва Райха „Different Trains”, яка зіставляє паралельні життєві траєкторії в різних умовах. Як і у випадку з Райхом, ідея полягає в тому, що місцеперебування людини визначає її досвід.

Для музею цей проєкт – це не лише спроба надати митцям й мисткиням, пов’язаним зі Збройними силами України, можливість продовжувати творчу діяльність, презентувати свої роботи та розпочати дискусію. Це також можливість встановити зв’язок із колекцією музею – невидимою для публіки через її фізичну відсутність, але присутньою через візуальні посилання, непрямі алюзії та буквальні зв’язки.

Проєкт також розповідає про сьогодення, історію мистецтва якого співтворять ті, хто воює або підтримує країну волонтерством.

Митець на війні, митець стосовно війни – ця тема повторюється в різних аспектах виставки. Тут представлені різноманітні медіа, але живопис та інші традиційні форми присутні рідко. Менше формальних експериментів, більше документації, споглядання, свідчень та аналізу зміненого звукового та візуального середовища.

Проєкт «Різні місця» розповідає про крихкість мистецької практики, її переривчастість та загрозу з боку війни. Водночас він говорить про її повсюдність, про здатність мистецтва проявлятися в різноманітних контекстах і формах. Про те, що митець/мисткиня під час війни залишається вразливим, резонуючи з загальним страхом, болем і втратами – незалежно від місця перебування.

Митці й мисткині: Євген Арлов, Мирослав Балка, Пшемек Бранас, Давид Чичкан, Барбара Грика, Анета Гжешиковська, Жанна Кадирова, Семен Храмцов, Євген Коршунов, Павло Ковач, Катаржина Козира, Дмитро Купріян, Олександр Лень, Александра Ліпут, Віолетта Олійник, Денис Панкратов, Софія Помогайбо, Кароль Радзішевський, Макс Роботов – SVITER art-group, Вільгельм Сасналь, Моніка Сосновська, Іван Світличний

Куратори виставки: Оксана Баршинова, Вальдемар Татарчук
Кураторка публічної програми: Галина Глеба

Організатори проєкту: Національний художній музей України, Галерея «Лабіринт» (Люблін, Польща), Інститут Адама Міцкевича (Польща), Польський інститут у Києві
Медіапартнери: Суспільне Культура, Artslooker

За фінансової підтримки Міністра культури та національної спадщини Республіки Польща й Міста Люблін

іл. Моніка Сосновська, «Tiles», кераміка, 2024
© мисткиня, завдяки люб’язності Galerie Gisela Capitain, Кельн