Не кожен досвід можна передати словами. Щось залишається в речах, у жестах, у відкладених на потім рішеннях. Проєкт «Мистецькі практики у воєнний час» досліджує, як виглядає робота митця, коли творчість глибоко занурена у непросту реальність, а відповіді не завжди доступні. Він складатиметься з двох персональних виставок. У березні ми відкриємо виставку Павла Ковача, а у квітні – Станіслава Туріни.

Вони є співзасновниками «Відкритої групи» – одного з найважливіших творчих колективів України останніх років, який неодноразово представляв свої роботи на важливих міжнародних виставках. Нинішніми учасниками групи є Юрій Білей, Павло Ковач та Антон Варга. Колектив здобував нагороди на конкурсі премії PinchukArtCentre та брав участь у Венеційській бієнале, а 2024 року створив проєкт «Повторюйте за мною – 2» (кураторка – Марта Чиж), представлений у Польському павільйоні.

Попри спільні витоки, індивідуальні творчі практики Туріни та Ковача суттєво відрізняються формою, мовою та емоціями. Їхні персональні виставки представлять роботи, створені поза колективною ідентичністю, що дає чітке уявлення про ці різні шляхи.

На виставці Павла Ковача будуть показані роботи, створені до та після російського повномасштабного вторгнення. Митець використовує артефакти з зони бойових дій, перетворюючи їх на артоб’єкти, зіставляючи пам’ять речей з їхнім реальним контекстом. У своїх перформансах та образотворчій діяльності він розмірковує над подвійною ідентичністю воїна-митця та рефлексує про те, як говорити мовою мистецтва про світ, у якому творчість та життя невіддільні.

Станіслав Туріна – митець, який будує свою практику на межі помилки, ризику та незавершеності. Виставка уникає «завершених робіт»; на ній будуть твори в процесі як відповідь на те, що ще неготове або незатверджене. Його виставка – це запис буття тут і тепер, практика реагування на ситуації без готових рішень та постійне зміщення меж форми та значення.

Виставки стануть нагодою побачити індивідуальні практики двох митців, чиї роботи повстають у відповідь на реальність, а не ізольовано від неї, у моменти, значення яких важко передати простою мовою.

• Павло Ковач, від 20 березня | куратор: Павел Корбус
• Станіслав Турніа, від 24 квітня | кураторка: Катерина Яковленко

Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
вхід вільний

Павло Ковач (1987, Ужгород) – закінчив Ужгородський художній коледж ім. А. Ерделі (2005) та Львівську національну академію мистецтв (2011). Отримав Стипендію міністра культури й національної спадщини Польщі Gaude Polonia (2012). Переможець конкурсу МУХі (2012) та Festival IN-OUT (Гданськ, 2018). Співзасновник галереї Єфремова 26 (Львів, 2013) та галереї Detenpyla (Львів, 2011). З 2012 року – засновник і учасник «Відкритої групи». Група отримала головну премію PinchukArtPrize (2015), здобула спеціальну відзнаку Allegro Prize у Варшаві (2020). Також «Відкрита група» курувала Український павільйон на Венеційській бієнале 2019 року та представляла Польський павільйон на бієнале 2024 року під кураторством Марти Чиж. Павло є одним із кураторів Львівського муніципального мистецького центру. Як учасник «Відкритої групи» він брав участь у багатьох виставках, серед яких «Дика трава: Наше життя» (8-ма Йокогамська трієнале, Японія, 2024), “Forever and a Day” (Амстердам, Нідерланди, 2024), «Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми» (Львів, 2023).
Живе та працює у Львові.
З 2023 року Павло служить у лавах Збройних сил України.

Станіслав Туріна народився 1988 року в Макіївці Донецької області та виріс у Мукачеві Закарпатської області. Художню освіту здобув на кафедрі скла Львівської національної академії мистецтв (2005–2011). Послуговується різними медіа: графіті, керамікою, рисунком, інсталяцією, перформансом тощо. У 2010 році разом з іншими митцями став співзасновником Black Circle Festival. Також був співзасновником двох самоорганізованих галерей: «Detenpyla» та «Єфремова, 26». У 2012 році разом з Юрієм Білеєм, Антоном Варгою, Павлом Ковачем-молодшим, Олегом Перковським та Євгеном Самборським створив колектив «Відкрита група». У 2018 році разом із художницею Катериною Лібкінд заснував «Ательєнормально» – студію для художників із синдромом Дауна та без нього. Він є лауреатом художньої Премії імені Казимира Малевича 2025 року.