Запрошуємо вас на відкриття першої частини польсько-українського виставкового проєкту «Різні місця», яке відбудеться 24 червня (вівторок) о 17:30.
Проєкт є результатом співпраці Національного художнього музею України та Галереї «Лабіринт» (Люблін, Польща).

Назва проєкту посилається на музичний твір Стіва Райха “Different Trains” («Різні потяги», 1988). У 1939–1942 роках, ще дитиною, він часто подорожував потягами між Нью-

Йорком і Лос-Анджелесом. Багато років потому американський композитор єврейського походження усвідомив, що якби в той самий час він жив у Європі, то його подорожі відбувалися б зовсім іншими потягами. У нинішній війні потяги не мають такого зловісного значення — радше навпаки — але й досі місце перебування визначає твоє життя.
Проєкт об’єднує сучасних митців з Польщі і України, твори яких говорять про досвід в контексті війни, — різний, але зумовлений змінами, що сталися після 24 лютого 2022 року.
Перша частина проєкту зосереджена на мистецтві з Польщі, це роботи шістьох митців і мисткинь різних поколінь, що працюють у різних медіа. Ці твори були створені до 2022 року, до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Сьогодні на них можна поглянути з нового ракурсу й задуматися над трансформацією сенсу твору мистецтва в залежності від історичних і соціальних змін.

У проєкті також беруть участь українські митці, які служать у лавах Збройних Сил України, та волонтери. На першій виставці вони присутні через фотографії та відео, надіслані на запит Вальдемара Татарчука. З цих матеріалів створено відеоінсталяцію «Одна хвилина».

Друга частина проєкту «Різні місця» запланована на листопад 2025 року. На ній будуть представлені нові твори польських митців і мисткинь, а також більш широку презентацію українського мистецтва.

Проєкт відбувається за підтримки Польського Інституту у Києві, Інституту Адама Міцкевича та дофінансований з коштів Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща.

Медіапартнер проєкту — Суспільне Культура.
27 червня о 16.00 в NAMU відбудеться кураторська екскурсія Вальдемара Татарчука.

Учасники:
Польща: Мирослав Балка, Барбара Грика, Катаржина Козира, Кароль Радзішевський, Вільгельм Сасналь, Моніка Сосновська
Україна: Євген Арлов, Давид Чичкан, Євген Коршунов, Павло Ковач, Денис Панкратов, Макс Роботов

Експозицію доповнює проєкт “The Sky is Open’”, який був представлений 2024 року в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві. Він був інційований Вальдемаром Татарчуком, який звернувся до українських митців і мисткинь з проханням надіслати фотографії неба над Україною після повномасштабного вторгнення. На основі отриманих знімків польські художники й художниці створили власні роботи.

Куратори: Вальдемар Татарчук (Польща), Оксана Баршинова (NAMU)

Виставка буде відкрита з 27 червня до 10 серпня 2025 року, щоп’ятниці, щосуботи і щонеділі, з 12.00 до 18.00 за адресою: вул. Грушевського, 6, Національний художній музей України (вхід з тильної сторони).

У популярному розумінні неолітична Венера трактується як прадавній символ родючості. Один із перших прикладів чоловічого погляду (male gaze). Протягом багатьох років у своїй творчості Катажина Гурна ставила під сумнів соціальні кліше та о́брази жінок, особливо у зв’язку з черговими періодами життя та пов’язаними з ними стереотипними ролями. Іноді вона грала одну з них на своїх фотографіях, відображаючи чоловічий погляд. Тепер її ранні твори дивляться на неї саму, адже вона вже займає інше місце в цьому триптиху. Водночас вона сама пропонує не лише критичний коментар, а й позитивний вихід з цієї конфронтації.

відкриття виставки: 5.07.2025 (субота), 18:00
де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
мова: вернісаж польською мовою. Без перекладу українською чи англійською мовами.
виставка діятиме до 17.08.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
вхід: 8 злотих – звичайний квиток, 4 злоті – пільговий (вхід на вернісаж вільний)

куратор: Антоні Бужинський

За деякими гіпотезами, що надихають Катажину Гурну, жіночі статуетки кам’яної доби свідчили не про їхню репродуктивну роль, а про високе соціальне становище, яке вони набували з віком. Це було пов’язано з їхньою особливою роллю в пізнішому періоді життя: берегинь знань спільноти, організаторок колективної емпатії, опікунок.
Мисткиня розглядає період менопаузи, який є важливою точкою відліку для її нових проєктів, як визвольний та продуктивний. Пропонуючи новий погляд на вік та його значення в суспільстві, Гурна звертається до логіки співіснування. Її нові твори посилаються як на культурні символи, так і на нові погляди дослідників на взаємозв’язок між світом природи та людиною, які ми сьогодні заново відкриваємо та переосмислюємо. Цією особливою, забутою цінністю, яку старші жінки вносили у давню спільноту, була пам’ять землі.

Катажина Гурна – польська сучасна мисткиня, одна з провідних представниць критичного мистецтва, що походить з дев’яностих років. Одна з випускниць студії Гжегожа Ковальського. Використовує, зокрема, фотографію, інсталяцію та відео. Як писав Кароль Сенкевич, творчість Катажини Гурної опирається на перспективу жіночого погляду на соціальну реальність та символічні форми функціонування образу жінки в культурі. Її погляд коливається в спектрі між критичністю та ніжністю. Природа та екологічні мотиви також займають важливе місце в її творчості. Останніми роками вона зосередилася на скульптурі та відеороботах.

Серед виставок, де вона брала участь: Варшавська бієнале, Музей сучасного мистецтва у Варшаві, PGS у Сопоті, Центр сучасного мистецтва в Уяздовському замку, Bunkier Sztuki, MOCAK, Національний музей у Варшаві, Празька бієнале та NBK Berlin.

Катажина Гурна також багато років глибоко занурена в активістську роботу на захист митців та мисткинь.

Виставка в рамках проєкту «Прості запитання – складні відповіді».

Співфінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі з Фонду сприяння культурі

Виставка, що показує кризи сучасного світу з перспективи країни, яка захищається від неоімперської російської військової агресії. Митці й мисткині з України звертають увагу на різні аспекти цієї реальності – від особистого досвіду війни до ширшого контексту загроз демократії, свободі та довкіллю.

митці та мисткині: Катерина Алійник, Катя Бучацька, Богдан Бунчак, Василина Буряник, Нікіта Кадан, Жанна Кадирова, Влодко Кауфман, Kinder Album, Яна Кононова, Євген Коршунов, Софія Козлова, Саша Курмаз, Ольга Кузюра, Наталія Лісова, Кристина Мельник, Севіля Наріман-кизи, Денис Панкратов, Данило Павлій, Андрій Підлісний, Катерина Покора, Антон Саєнко, Олена Субач, Каріна Синиця, Василь Ткаченко (Лях), Роман Хімей та Ярема Малащук, Даша Чечушкова, Давид Чичкан, Сана Шахмурадова-Танська

кураторський колектив: Дарина Скринник-Миська, Вальдемар Татарчук, Матеуш Вшелякий

Галерея Лабіринт, 23.09-16.11.2025
Співпраця:
BWA Вроцлав 26.09.2025-25.01.2026
BWA Зелена Гора 4.09-23.11.2025

Співфінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі з Фонду сприяння культурі

Творчість Калі Катарсіс – це безперервна розповідь про стан людського життя. Звертаючись до міфології, науки, змінюючи значення митецької іконографії, вона формує та створює світ, у центрі якого знаходиться людина, досить часто чоловік. Однак це не представник сильного, патріархального суспільства. Це людина, яка не приховує своїх емоцій, часто оголена й беззахисна.

Відкриття: 20.06.2025 (п’ятниця), 19:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: захід польською мовою. Переклад українською мовою: Володимир Дишлевук.
Виставка діятиме до: 20.07.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Білети: 8 злотих звичайний, 4 злоті пільговий (вхід на вернісаж безплатний)

На виставці знаходяться твори, що зображують тілесність у різних іпостасях, що може бути неприйнятним для чутливих глядачів. Рекомендований вік для відвідування: 18+.

«Безсоромна» демонструє широкий спектр творчості – від малюнків тушшю, вугіллям та олівцем до живопису та графіки. Серед витончених робіт у стилі ню та портретів, зокрема, її колишнього партнера, друга та наставника Давіда Гемке (Пан Офеліон), ми знайдемо й особисту розповідь художниці про пошуки своєї сексуальності, гендерної ідентичності та місця у квір-спільноті. Мисткиня з гордістю показує, що не соромиться свого досвіду, який вона втілює на аркушах паперу, створюючи власну «Нескінченну історію», де світ фантазій зустрічається з реальним життям.

Виставка в рамках проєкту «Прості запитання – складні відповіді».
Співфінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі з Фонду сприяння культурі.

Прощання з Шимоном Попелцем ШимON/OFF 2025, автономна реалізація

Шимон Попелець (1989–2025), інтермедійний митець, перформер. Народився у Щебжешині. Закінчив мистецький факультет Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. Диплом здобув у майстерні проф. Яна Грики. У 2011–2012 роках був стипендіатом Університету Костянтина Філософа в Нітрі. У 2021 році здобув Гран-прі на конкурсі живопису «Люблінська весна». Був докторантом у Докторській школі гуманітарних наук Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні; йому залишалося лише захистити дисертацію.
Брав участь у низці групових виставок: «Пейзаж польського живопису» (2023, Захента, Варшава); «Колекція Sammlung Pustula» (2023, BWA, Жешув); «S / PACE / S», Роберт Кусьміровський, Маріуш Таркавян, Шимон Попелець (2021, галерея XX1, Варшава); «No Budget Show» (кілька видань, Краків, Люблін, Казімеж-Дольний); «Ве(сняні) сни» (2018, галерея Biała, Люблін); «Паліндром» (2015, PGS, Сопот). Мав і персональні виставки: «Шари» (2024, галерея XXI, Варшава); «Частота напруг» (2022, галерея «Каплиця», Оронсько); «Wo i Wa» – разом з Юлією Краль (2021, галерея «Термінал 08», Гожув-Велькопольський), «Історія Меморіальної книги. Грика/Таркавян/Попелець», Шимон Попелець разом з Яном Грикою та Маріушем Таркавяном (2019, Студія KZMRZ, Казімєж-Дольний).

коли: 16.05-15.06.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки 5 (ul. ks. Popiełuszki 5), Люблін
Вхід вільний

відкриття виставки: 10.05.2025 (субота), 18:00
де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
виставка діятиме до 13.07.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Мова: захід польською мовою. Переклад українською мовою: Володимир Дишлевук.
вхід: 8 злотих – звичайний квиток, 4 злоті – пільгові (вхід на вернісаж вільний)

Кураторський колектив: Таль Шварц та Вальдемар Татарчук

Лемберг Машина — виставка української мисткині Дани Кавеліної (нар. 1995), що досліджує переплетені історії поляків, українців та євреїв у місті Львів (Lwów/Lemberg) під час Другої світової війни. В основі виставки лежить годинний фільм Кавеліної, зворушлива та безкомпромісна подорож у події, пов’язані з німецькою окупацією 1941 року та жорстокими погромами, що сталися після її початку.

Дивлячись з української перспективи, Кавеліна досліджує і ролі жертв, і ролі кривдників. Її твір спонукає глядача зіткнутися зі складними історіями та протистояти спокусі спрощувати чи замовчувати минуле. За допомогою поетичної мови, виконаної вручну анімації та ретельно розробленої сценографії вона дає голос жертвам та створює простір, де пам’ять стає тактильною та етично актуальною.

Виставка включає елементи сценографії фільму — фрагменти моторошного світу, створеного самою мисткинею, що дозволяє відвідувачам фізично зануритися в атмосферу «Лемберг Машини».

Покази фільму відбуватимуться у визначені години зі зручними місцями для сидіння, що заохочуватиме відвідувачів до повнішої взаємодії з твором.

У той час, коли питання історичної відповідальності, національних наративів та політики пам’яті знову формують публічний дискурс по всій Європі, робота Кавеліної пропонує глибоко особистий, художньо виразний та політично лункий внесок.
Презентація фільму в Галереї Лабіринт стане його польською прем’єрою.

Фільм зроблено на замовлення фестивалю steirischer herbst ’23. У 2024 році його було придбано для колекції Музею сучасного мистецтва у Варшаві.

Оператор-постановник, монтаж, пост-продакшн: Михайло Челноков
Декоратори: Анна Никитюк, Уляна Піхорович
Аніматор: Олена Айріянц
Акторка: Катерина Туренко

Виставка в рамках проєкту «Прості запитання – складні відповіді».

Співфінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі з Фонду сприяння культурі

Оскільки тривають роботи зі зміни експозиції, запрошуємо знову відвідати виставки в суботу 10 травня від 18:00. Ось що можна буде побачити.

Виставка «Холостий хід» Марти Згерської — це мистецька розповідь про втрату агентності, втому та марність повсякденних зусиль, показану через фотографії та інсталяції, які зосереджуються на тілі, його обмеженнях і напрузі. Це візуальна медитація про культуру позірної продуктивності та про пустелю як метафору внутрішньої та зовнішньої дезорієнтації.

«Лемберг Машина» Дани Кавеліної — це анімаційна стрічка та інсталяція, присвячені пам’яті жертв львівських погромів 1941 року. Мисткиня дає слово воскрешеним персонажам і створює зворушливий, поетичний портрет міста, позначеного травмою, переплітаючи історію, пам’ять та особистий досвід.

відкриття виставки: 10.05.2025 (субота), 18:00
де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
виставка діятиме до 22.06.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Мова: захід польською мовою. Переклад українською мовою: Володимир Дишлевук.
вхід: 8 злотих – звичайний квиток, 4 злоті – пільгові (вхід на вернісаж вільний)

кураторка: Катажина Сагатовська

Холостий хід – це підвішений стан, це простір, де дії не призводять до змін, а енергія розсіюється в порожнечі. Це застрягання в системі, де зусилля не перетворюються на прогрес. Це пульсація без ефекту, це колесо, яке обертається, та нічого не приводить у рух.

Виставка поєднує фотографії та просторові інсталяції, в яких тіло стикається з обмеженнями, повторюваністю та напругою. У контексті чимраз більшої соціальної та екологічної нестабільності вона стає рефлексією над утомою, втратою агентності й спробою знайти стан, який не був би лише марною тратою енергії.

На перший план виставки виходить тема опустелювання – пісок скрегоче на зубах і осідає на губах, тягар усередині зростає. Це історія особистої невдачі, культурного застою та втрати орієнтира. Безплідність стосується не лише ландшафту, а й жіночого тіла – виснаженого очікуваннями, підпорядкованого ритмам, які не ведуть до відновлення. Виставка відкидає із жіночого досвіду плідність – біологічну і творчу.

Це ще й роздуми про процес: про боротьбу з матерією, думками та власним простоюванням, що відбувається на тлі культури успіху, постійного поспіху та часто позірної продуктивності. Тут немає ефектних жестів. Є монотонна боротьба з ентропією, повторюваність спроб діяти попри усвідомлення того, що зусилля не означає результату.

А пустеля просто є – байдужа, розтягнута в часі та просторі, як полотно, з якого стерто всі позначки. Де кожен крок застрягає в нестійкому ґрунті, пісок засипає очі, а потріскані губи нагадують про спрагу, яку неможливо задовольнити. Пустеля – це простір дезорієнтації, стирання пам’яті й ілюзій та наростального марення. Зовні та всередині – лише порожнеча. Доріг немає – є тільки сліди, які гарячий вітер звіває швидше, ніж вони з’являються.

Виставка в рамках проєкту «Прості запитання – складні відповіді».

Співфінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі з Фонду сприяння культурі

Відкриття: 31.03.2025 (понеділок), 19:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова заходу: польська; переклад англійською — Конрад Шульга; переклад польською жестовою мовою — Евеліна Ляховська. Без перекладу українською мовою.
Виставка діятиме до: 19.04.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Квитки: 8 злотих — звичайний, 4 злоті — пільговий (вхід на вернісаж вільний)

Професорка Міке Баль, одна з найвидатніших дослідниць культури з багатим академічним досвідом, повстане перед люблінською публікою як мисткиня.

Відеоінсталяція та фотографії, що складають виставку, не створюють лінійного наративу, а пропонують розрізнені епізоди, котрі – як у романі Сервантеса – є фрагментованими, непослідовними та багатошаровими. Час втрачає значення, а лінійність розповіді замінюється повторюваними, часто безцільними діями героїв. Відвідувачів заохочують самим щоразу заново будувати історії з елементів інсталяції, відкриваючи глибокі зв’язки між минулим і сьогоденням, адже, як цитує авторка виставки Франсуазу Давуан, «минуле – це сьогодні».

Однією з ключових тем виставки є проблема неможливості проговорити травму. У багатьох епізодах, таких як «Наративне заїкання» та «Безцільний альтруїзм», герої намагаються розповісти свої історії, але вони замкнені в травматичному досвіді. Дон Кіхот уособлює не лише божевілля, а й безсилля перед реаліями сучасного світу. Він намагається виправити хиби навколо себе, але його дії часто закінчуються невдачею — не тому, що йому бракує волі, а тому, що світ, у якому він живе, надто складний, щоб зрозуміти його благородні наміри.

Для Міке Баль мистецтво стає інструментом дослідження, а «мислення образами» дозволяє їй діагностувати сучасні проблеми (масові міграції, насильство, знищення планети), змушує розмірковувати над ними та шукати можливості протидії.

Виставка використовує концепцію емпатії як інструмент впливу на глядача перед обличчям травми та насильства. Дон Кіхот, класичний «божевільний лицар», перетворюється на «сумного лицаря», чиї дії стають проявом розчарування та безпорадності щодо страждань інших. Баль наголошує, що попри очевидну марність спроб допомогти, емпатія залишається ключовим способом боротьби з дегуманізацією.

(Матеуш Вшелякий)

Кураторки: Малгожата Гамрат, Ельжбета Блотніцька-Мазур
співпраця: Матеуш Вшелякий
аранжування: Вальдемар Татарчук
координація: Діана Колчевська
реалізація: Рафал Гарула, Ярослав Мітура, Адам Оронь
промоція: Аліція Гелета
візуальна ідентифікація: Флорентина Настай
партнери: Люблінський католицький університет Яна Павла II, Центр мистецтва WRO

Прощаємося з виставкою «100 років у Лабіринті»!

Коли: 9.03.2025 (неділя), 17:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: подія відбудеться польською мовою без перекладу іншими мовами
Вхід вільний

Після закриття історичної частини, на якій було зібрано роботи митців і мисткинь, пов’язаних із Лабіринтом протягом останнього півстоліття, головну роль на експозиції відігравали сьогодення та майбутнє. Таким чином у наступних розділах, замість залишатися незмінним об’єктом чи застиглим у часі кадром, виставка стала розповіддю, відкритим простором. У цьому періоді виставки ми досліджували, що зараз роблять молоді митці й мисткині та запросили їх до активної участі у створенні Галереї в наступні 50 років.
На фінісажі відбудуться два перформанси, присвячені ідентичності, природі та минулому. Виконав_иці пов’язуватимуть особистий досвід з універсальними питаннями про виживання, мінливість та наш зв’язок із навколишнім світом. Тут зустрінуться різні історії та перспективи – квірні бачення екосистем і роздуми про час, пам’ять і те, що формувало нас роками.
Це запрошення до спільної подорожі, яка поєднує минуле з сьогоденням, аби зуміти повніше уявити майбутнє. Це ідеальне завершення наративу, що супроводжував виставку.

Перформанси виконають:
Niko (він/воно) – самопроголошена письменницька особа з прагненням саморозвитку, регулярного пробування нового, самоосвіти та освіти інших. Надихається квір-екологією. ⅓ колективу TransCendens, міждисциплінарної анархістської групи нейровідмінних осіб, що діють з квіром і для квіру.
Dar Savulayner (воно/його) – активістська, емігрантська та трансгендерна особа.

Детальніше про вже закриту історичну частину виставки та супутні події можна прочитати тут.

Виставка у рамках проєкту «Галерея Лабіринт – від картинної галереї до галереї для людей».
Фінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі у рамках програми Національного центру культури Польщі: Культура-інтервенції. 2024 рік.

Фінансується Європейським Союзом у рамках Національного плану відбудови.

Коли: 7.03.2025 (п’ятниця), 19:00
Де: Галерея Лабіринт, Вул. Попелушки 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: захід польською мовою. Переклад польською жестовою мовою: Марта Стемпняк. Переклад українською мовою: Володимир Дишлевук.
Виставка діятиме до: 19.04.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Вхід: 8 злотих – звичайний білет, 4 злоті – пільговий білет (вхід на вернісаж безплатний)

кураторка: Моніка Рейман

Мисткиня, яка походить із маленького села на польсько-українському кордоні, досліджує історію та культурний досвід прикордоння як частину власної ідентичності. Створюється печворк – різнобарвна тканина, яка поєднує в собі особисті спогади та історію місця: складається з придорожніх каплиць, спорожнілих церков, клаптиків бабусиної тканини, спогадів дитинства та слідів багатокультурного минулого краю.

«Віно» із назви відсилає до давньої традиції вносити посаг. Цемеркевич показує, як цей символ давніх звичаїв трансформується в контексті сучасного суспільного тиску, міграції та патріархальних моделей. Контекст для створених робіт – зібрані мисткинею історії жінок, бабусь, сусідок і сестер, переплетені з поліетнічною історією регіону. Для мисткині «віно» — це не пасивно успадкована спадщина, а реальність, яку вона постійно пропрацьовує.

Магдалена Цемеркевич – візуальна мисткиня, народилася 1992 року в Жешуві. Випускниця Академії образотворчого мистецтва у Варшаві (2016), де в студіях проф. Анджея Рисінського і проф. Кшиштофа Водічка працює над докторською дисертацією під назвою «Їїсторія у багатоголоссі». Ключовими для її творчості є культурний досвід польсько-українського прикордоння та особиста перспектива. Вона торкається таких тем, як багатовимірна ідентичність, історії жінок та взаємопроникнення культур і форм духовності. Вона також працює з контекстом складної історичної спадщини та форм пам’яті. Використовує різні носії, зокрема: тканину, графіку, відео та голос. У 2024 році отримала премію Клауса Міхальца (Німеччина). Свої роботи показувала, зокрема, у KVOST (Берлін, 2024), Tiger Strikes Asteroid (Лос-Анджелес, 2024), ISCP (Нью-Йорк, 2024), BWA Бидгощ (2024), Galeria Biała у Любліні (2022), BWA Кросно (2022).

Виставка в рамках проєкту «Прості запитання – складні відповіді».

Співфінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі з Фонду сприяння культурі

Коли: 17.01.2025 (п’ятниця), 19:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: подія польською мовою з перекладом українською мовою (переклад – Володимир Дишлевук), англійською мовою (переклад – Губерт Баня) та польською мовою жестів (переклад – Евеліна Ляховська).
Виставка діятиме до: 9.03.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Білети: 8 злотих звичайний, 4 злоті пільговий (вхід на вернісаж безплатний)

Митці й мисткині:

• Себастіан Баль, Марта Богданська, Кароліна Бужак, Александра Ненко, Самуель Клода, Кацпер Кухарчик, Сюзет Лотреамон, Ніколь Ліпінські, Міхал Мишковський, Маріанна Маршалковська, Флорентина Настай, Бартош Коршун, Марцін Дерда, Давід Конопка
• Kali Katharsis, Milkbaby, Пшемислав Піняк, Філіпка Рутковська, Божна Видровська, Арті Грабовський, Оскар Давіцький, Даріуш Фодчук, Катажина Козира, Александра Куб’як
• Катажина Богуш, Конрад Губала, Кацпер Грень і Куба Шредер, Міхал Іванський, Аліція Коханович і Мацей Кветницький, Вероніка Новойська, Томек Пашкович, Мацей Новацький, Ганна Шумська, Паула Шиманська

Кураторський колектив: Вальдемар Татарчук, Матеуш Вшелякий

Новий епізод виставки «100 років у Лабіринті – відкритий простір» знову стає місцем зустрічі різних мов і медій мистецтва й досліджує, чим займається молоде покоління митців та мисткинь. Твори, представлені в цій частині виставки, відібрані на відкритому наборі. Вони демонструють широкий спектр різновидів творчості – від візуального мистецтва й інсталяції до нових технологій і перформансу. Са́ме розмаїття стає відправною точною для роздумів про сучасне мистецтво.

Виставка – це спроба зрозуміти, як молоді митці поєднують, здавалося б, протилежні теми, шукаючи нові шляхи творчості. Їхні роботи відкривають діалог між традицією та сучасністю, локальністю та глобалізмом, емоційністю та технологіями. Прагнення дослідити ці взаємозв’язки є не просто теоретизуванням, а конкретним практичним кроком до створення нового, молодого мистецького покоління, яке не боїться перетинати межі та перевизначати мистецькі канони. У випадку цієї виставки кураторський обов’язок полягає не в тому, щоб шукати дотичний наратив, а в тому, щоб зрозуміти, з якими настроями ми маємо справу.

Лабіринт як інституція залишається вірним своїй місії відкритості та постійних змін. Виставка, як і галерея, є живою структурою, в якій чергові покоління митців не лише черпають із минулого, а й створюють нові контексти та значення, адаптовані до викликів сучасності.

Детальніше про вже закриту історичну частину виставки та супутні події можна прочитати тут.

Виставка у рамках проєкту «Галерея Лабіринт – від картинної галереї до галереї для людей».
Фінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі у рамках програми Національного центру культури Польщі: Культура-інтервенції. 2024 рік.

Фінансується Європейським Союзом у рамках Національного плану відбудови.

Кров із заголовка – це головна енергетична сировина, нафта, настільки важлива у міжнародному обігу. Вона брудна, тому що її використання обернулося проти людства та природи. Завдяки нафті цивілізація рухається вперед, а водночас вона призводить до деградації природного середовища. Історія нафти — це історія про геополітичні конфлікти, розвиток цивілізації, технології, жорстку конкуренцію, домінування та глобальне потепління, а також про деградацію природного середовища, в якому ми живемо. Нафта може приносити благо, але водночас вона спричиняє занепокоєння.

Відкриття виставки: 14.12.2024 (субота), 18:00
афтепаті: madmapper, 20:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: відкриття польською мовою. Переклад українською: Володимир Дишлевук. Переклад польською мовою жестів: Евеліна Ляховська.
Виставка діятиме до: 23.02.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Білети: 8 злотих звичайний, 4 злоті пільговий (вхід на вернісаж безплатний)
Куратор: Вальдемар Татарчук

           Героїнею виставки Барбари Грики є нафта – «брудна кров», що циркулює в жилах постприродного організму, яким є світ епохи антропоцену.

Нафта – це енергія і життя. Нафта – це смерть, яка проявляється у вигляді забруднення довкілля, війн за ресурси та тіні кліматичної катастрофи. Нафта є золотом сучасності, але це чорне золото, видобуте з пекельних глибин землі.

Неможливо говорити про нафту, не говорячи про сучасний світ, і навпаки.

Розповідь, створена Барбарою Грикою, має форму постінтернет-оперети, представленої у вигляді мультимедійної інсталяції.

У центрі оповіді мисткиня розмістила постать Ігнація Лукасевича – поляка з вірменським корінням, від котрого у ХІХ столітті почалася цивілізаційна епопея, що триває й досі, підживлюючись нафтою. Саме Лукасевич, романтик і патріот періоду поділів Речі Посполитої, першим помітив необмежений потенціал цієї сировини, розробив новаторський метод її очищення та винайшов гасову лампу, яка пролила нове світло на процес прогресу. Перше нафтове Ельдорадо було створене на землях сьогоднішньої Польщі, поблизу Кросна, де Лукасевич почав розробляти нафтові родовища.

У наративі Барбари Грики історична постать перетворюється на міфологічну: Лукасевич стає Прометеєм. Мисткиня слідує за характером винахідника і підприємця, який заробив статок на нафті, але водночас був ідеалістом і філантропом. Свою роль у суспільстві Лукасевич сприймав у прометейських категоріях. Він вірив, що його відкриття змінять світ на краще і штовхнуть його на шлях прогресу. Він не помилився, хоча немає сумніву, що світ, створений на основі його винаходу, радикально відрізняється від утопічного бачення, яке він собі уявляв.

У «Брудній крові» присутній і Зевс. У стародавніх віруваннях цей бог жорстоко покарав Прометея за спробу передати людям божественну силу. У творі Барбари Грики Зевс приймає образ Рокфеллера – постаті, що символізує владу грошей і жадібність. У цій версії міфологічної історії Прометей стає працівником АЗС, на яку мільярдер приїжджає, щоб заправити свою машину.

Використовуючи комп’ютерну анімацію, зображення, згенеровані штучним інтелектом, та монтаж матеріалів з інтернету, Барбара Грика створює багатовимірний наратив, у якому в нафті відображається повен суперечностей образ сучасного світу. Нафта є сировиною, яка має величезний вплив на політичну, економічну та екологічну реальність. Водночас видобута з надр землі нафта, що походить із безодні часу, є матеріалізацією прадавньої хтонічної енергії, яку вивільняє сучасна людина. Джерела нафти є водночас джерелами процвітання й нерівності, паливом прогресу та рушійною силою війни. Наратив виставки Грики відбувається тут і тепер, але водночас в універсальному вимірі міфу. Дискурс героїв артикульований не в прозі, а як в опері – у формі поезії та пісні, що є чи не єдиною формою, здатною вмістити складність і амбівалентність нафтової матерії.

[Стах Шабловський]

3D анімація: Барбара Грика, Агата Конарська, Даніїл Ревковський
текст опери: Александра Конарська
композитор: Пйотр Міхальчук
відео з архівних матеріалів та ШІ: Даніїл Ревковський
освітня програма: Патрик Даріуш Гацький, Мацей Кринський
спів: Лукаш Конечний, Анна Верецька
реп: Ян Альберт Цесляк, Павел Беднарчик-Бахус
оператор: Марцін Поляр

Профінансовано фондом Artystyczna Podróż Hestii.
Партнер: фонд Artystyczna Podróż Hestii та STU ERGO Hestia S.A.

Найновіша виставка Габріели Бенедеті, яку можна буде побачити в Галереї Лабіринт 2 від четверга, старанно досліджує зв’язок між людиною, довкіллям і промисловістю. Бенедеті, відома своїм соціально залученим підходом до мистецтва, цього разу представляє аудіовізуальні інсталяції. Мисткиня не лише документує та спостерігає, але й ставить перед аудиторією запитання про наш енергетичний вибір. Її виставка – це запрошення до роздумів про відповідальність за довкілля та майбутнє планети.

Відкриття виставки: 5.12.2024 (четвер), 17:00
Де: Галерея Лабіринт 2, вул. Гродзька, 3 (Grodzka 3), Люблін
Мова: відкриття польською мовою. Переклад українською мовою (Володимир Дишлевук), англійською мовою (Губерт Баня) та польською жестовою мовою (Йоланта Громада).
Виставка діятиме до: 6-8.12.2024, 15:00-19:00
Вхід: вільний
Кураторка: Магдалена Лінковська

Габріела Бенедеті уважно спостерігає за середовищем, у якому творить. Мистецтво для неї є водночас пристрастю та інструментом для змін та діалогу. У своїй мистецькій практиці Бенедеті займається, серед іншого: документальною фотографією, автопортретом, відеоартом та технікою Віджей.

На цій виставці мисткиня представляє аудіовізуальні інсталяції за допомогою відеомапінгу, де вона використовує кам’яне вугілля та деревні пелети для аналізу впливу енергетичної галузі на наше повсякденне життя. Використовуючи передові візуальні техніки та метафоричні зіставлення, мисткиня деконструює концепцію «сталої енергетики», заохочуючи до критичного осмислення енергетичного вибору. У своїх інсталяціях Габріела Бенедеті зіставляє дві, здавалося б, далекі, але споріднені галузі: вугільну в Польщі та виробництво деревних пелет у Португалії. Це порівняння показує, що, хоча форми експлуатації ресурсів відрізняються, їхні екологічні та соціальні наслідки однаково руйнівні.

Резиденція організована в рамках проєкту CreArt 3.0 #stringing_together, співфінансованого програмою Європейського Союзу «Креативна Європа».

Габріела Бенедеті – мисткиня зі ступенем магістра цифрових аудіовізуальних студій Університету Авейру (2017). Останніми роками досліджує аудіовізуальну сферу, вивчаючи її різноманітні мови та техніки за допомогою проєктів, зосереджених головним чином на культурному, екологічному та освітньому секторах. На новій виставці Габріела Бенедеті розширює свій мистецький репертуар, експериментуючи з новими інструментами та техніками, такими як відеомапінг та електричні схеми на основі Arduino.
Своєю художньою практикою вона демонструє нерозривний зв’язок між мистецтвом і життям, вважаючи, що її твори не лише показують її особистий досвід, але й служать інструментом для соціальної та екологічної рефлексії. Роботи Габріели Бенедеті відображають її соціальну залученість як мисткині та живої істоти, поєднуючи творче вираження з актуальним екологічним дискурсом.

«Отрута. ГЕС» – нова виставка одного з найцікавіших сучасних українських митців, Даніїла Ревковського. Головним героєм проєкту є Леонід Каренський, вигадана постать зі старанно створеною для виставки біографією. Експозиція водночас є анонсом більшого проєкту митця про музику 1970-х років.

Відкриття виставки: 6.12.2024 (п’ятниця), 20:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: відкриття польською мовою. Переклад українською мовою (Володимир Дишлевук), англійською мовою (Губерт Баня) та польською жестовою мовою (Йоланта Громада).
Виставка діятиме до: 5.01.2025 (вівторок-неділя), 12:00-19:00
Вхід: вільний
Куратор: Вальдемар Татарчук

Даніїл Ревковський створює біографію Леоніда Каренського, який працював на Дніпровській ГЕС, а у вільний час був членом музичного гурту. З початку 1974 року він мав видіння майбутнього своєї ненародженої дитини, від її розвитку в утробі матері до смерті в тролейбусі біля гідроелектростанції у 2024 році. Ці нав’язливі думки довели його до самогубства в грудні 1974 року.

Проєкт є трейлером більшого твору про музичні гурти 1970-х років. Кінцевим результатом стане виступ двох гуртів із піснями про погоду.

Даніїл Ревковський походить із Харкова і поєднує різні формати мистецьких практик (інсталяції, реконструкції, відео, архіви), досліджуючи контексти та ландшафти промислових регіонів України. Закінчив Харківську державну академію дизайну і мистецтв за спеціальністю «графічний дизайн». У дуеті з Андрієм Рачинським номінувався на премію PinchukArtCentre у 2018, 2020 та 2022 роках. Володарі Призу Громадськості PinchukArtCentre Prize 2020 за проєкт «Бешкетники». У 2022 році вони отримали головну нагороду Allegro Prize. У 2024 році Даніїл Ревковський та Андрій Рачинський представляли Україну на 60-й Венеційській бієнале.

Резиденція організована в рамках проєкту CreArt 3.0 #stringing_together, співфінансованого програмою Європейського Союзу «Креативна Європа».

Лабіринт – це не білий куб; ані фізично, ані тим паче ментально. Попередні проєкти залишають тут сліди, як символічні, так і фізичні, а мистецтво перебуває в сталому критичному діалозі з реальністю, котра постійно співтворить програму закладу, відкритого на те, чого не передбачиш.

У минулому Лабіринту присутні видатні постаті польського та світового мистецтва, але в ракурсі «100 років у Лабіринті» попереднє півстоліття не є джерелом культу предків. Навпаки, якщо ми можемо чогось навчитися у наших мистецьких «предків» і «предкинь», твори яких зібрані в історичній частині виставки, то це уникання будь-яких культів. А також аби пам’ятати, що мистецькі артефакти цінні настільки, наскільки вони є носіями поглядів, ідей та взаємин. І що якщо є вибір між бухгалтерією ринку мистецтва та мистецькою бюрократією, то найкраще обрати третій шлях.

Чи це – універсальний рецепт для закладу мистецтва? Радше ні; не кожна галерея може, вміє чи прагне бути Лабіринтом; та й не всі повинні. З іншого боку, в той час, коли ми так палко обговорюємо майбутнє інституцій у Польщі, добре, що є хоча б одна, яка усвідомлює, що майбутнє – наступні півстоліття – вже тут.

[Стах Шабловський, фрагмент тексту про виставку «100 років у Лабіринті»]

 100 років у Лабіринті

Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Виставка діятиме до: 5.01.2025 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Білети: 8 злотих звичайний, 4 злоті пільговий
Куратор: Вальдемар Татарчук

Виставка «100 років у Лабіринті» складається з кількох частин, які вступають між собою в діалог і водночас створюють окремі світи. Спочатку цими частинами були: перші 50; поміж; другі 50. Тобто йдеться про Галерею Лабіринт 1974-2074 років. Після закриття історичної частини, яка містила твори митців і мисткинь, пов’язаних із Лабіринтом протягом останньої половини століття, головну роль в експозиції відіграє сьогодення та майбутнє. Таким чином у чергових розділах, замість того, щоб залишатися незмінним об’єктом чи застиглим у часі кадром, виставка стає розповіддю, відкритим простором. Ми не хочемо лише згадувати минуле – це суперечило б ідеї Галереї Лабіринт. Не менш важлива мета цієї виставки – спробувати відповісти на запитання: що далі, як виглядатимуть наступні 50 років?

А ось що нині можна побачити на виставці «100 років у Лабіринті»:

Поміж

Ця частина виставки складається здебільшого з відеоробіт митців та мисткинь, присутніх у програмі Лабіринту протягом останніх років.
Митці й мисткині: Анна Баумгарт, Войцех Бонковський, Пшемек Бранас, Оскар Давіцький, Катажина Гурна, Барбара Грика, Юлія Голаховська, Йонаш Хлебовський, Сара Гілл, Павел Корбус, Катажина Козира, Роберт Кусьміровський, Йоанна Райковська, R.E.P., Віктор Стрібог, Аля Урвал, Франек Важива і Młody Budda, Анна Зарадни

Відкритий простір

Усі, хто відвідали виставку «100 років у Лабіринті» в перші тижні після її відкриття, бачили одну виставкову залу, заповнену роботами з першої п’ятдесятки, а також твори, які знаходяться «поміж». У другій залі не було нічого, крім залишків «курорту Венява» та коробок. Після чотирьох тижнів виставки тут з’явилися нові об’єкти молодих митців та мисткинь, які відгукнулися на наш open call.

Митці й мисткині: Катажина Богуш, Станіслава Фідор-Татарчук, Конрад Губала, Кацпер Грень і Куба Шредер, Міхал Іванський, Вікторія Яновська, Аліція Коханович і Мацей Кветницький, група Ласки, Влодзімеж Мацейчик, Ірина Миколів, Вероніка Новойська, Томек Пашкович, Мацей Новацький, Ганна Шумська, Паула Шиманська, Домініка А. Василевська, Габріела Жилінська

[детальніше]

Близько темряви 2

Виставка натхненна фільмом 1987 року «Близько темряви» режисерки Кетрін Бігелоу. Замість простих жанрових трюків виставка (як і фільм) фокусується на досвіді мистецьких підходів, зацікавлених виходом поза схеми. Пошук альтернативних способів вираження власної особистості, підважування питань ідентичності та пов’язаної з нею видимості. Виставка отримала спеціальну нагороду Фонду польського мистецтва ING на Warsaw Gallery Weekend 2024
Митці й мисткині: Еліза Хойнацька, Клаудія Фігура, Конрад Губала, Чаро Малінкевич, Павел Марцінек, Пшемислав Піняк, Зуза Пекошевська, Марія Петрас, Марина Саковська, Міколай Соботка, Бартош Заскурський
Куратор: Пшемек Совінський / галерея Ленцтво (пол. Galeria Łęctwo)

[детальніше]

Більше про вже недоступну історичну частину виставки та попередні супутні події можна прочитати тут.

Виставка у рамках проєкту «Галерея Лабіринт – від картинної галереї до галереї для людей».
Фінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі у рамках програми Національного центру культури Польщі: Культура-інтервенції. 2024 рік.

Фінансується Європейським Союзом у рамках Національного плану відбудови.

Почесний патронат Міністра культури та національної спадщини Польщі

Запрошуємо на відкриття виставки та прем’єру фільму «Свобода» Ксенії Медведецької. На вернісажі відбудеться презентація та дискусія із людьми, залученими до створення фільму.

Відкриття виставки: 8.11.2024 (п’ятниця), 18:00–20:30
Де: Бібліотека Азиль Галереї Лабіринт, вул. Ліпова 13 (Lipowa 13). Вхід з боку вулиці Офяр Катиня (Ofiar Katynia)
Мова: захід польською мовою з перекладом польською жестовою мовою (перекладачка – Йоланта Громада). Без перекладу українською та англійською мовами.
Доступність: Виставка відбувається на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів.
Виставка діятиме до: 6.12.2024 (вівторок-четвер, 13:00-18:00)
Вхід вільний

Колекція мистецького одягу під назвою «Свобода» має на меті показати людину, яка переживає травматичний досвід; емоції та внутрішні стани, які супроводжують цей процес, а також звільнення від тягарів на шляху до власного щастя. Водночас вона демонструє еволюцію самопочуття – від відчаю та безнадії до відновлення гармонії та встановлення контакту з собою. Кожне з п’яти убрань показує певний етап на цьому шляху, передаючи настрій через елементи, використані у творі, візерунки, структури, кольори та форми. Воно також має свою історію та повідомлення, засноване на власному досвіді.

– У цій колекції я торкаюся питання травматичного досвіду як такого, а не якоїсь конкретної травми. Припускаю, що стани, представлені у цьому проєкті, досить поширені та відомі під час переживання складних ситуацій, тому кожен і кожна зможе впізнати себе та свою ситуацію в тому, що бачить. Можливо, комусь потрібна підтримка або відчуття, що вони не самі. Важливо також розуміти, що травма або травматичний досвід розвиває в нас певні моделі поведінки, які не є корисними, а дуже часто навіть руйнівними. Розуміння та прийняття існування будь-якої проблеми є хорошим початком шляху, що веде до її вирішення. Але різниця в тому, що це за вирішення, – пише мисткиня.

Ксенія Медведецька: Привіт, мене звуть Ксенія, я мисткиня, а мій інструмент донесення ідей до світу – це пряжа та вовна! Я родом з України, а до Польщі приїхала на навчання. Спочатку навчалася в Люблінському католицькому університеті, а згодом перевелася на дистанційне навчання в інший університет. Я поєдную свої захоплення та втілюю їх у мистецтві. Я вивчаю психологію в Університеті WSB-NLU у місті Новий Сонч, а плету вже 12 років. Цей вид рукоділля я обрала як захоплення ще в дитинстві, а зараз не уявляю й дня без творчості. Я переконана, що мистецтво – це не лише дзеркало душі. Воно теж здатне зцілити людину від важких переживань. Саме це стало темою моєї колекції одягу «Свобода».

Відкриття виставки: 23.10.2024 (середа), 18:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: вернісаж польською мовою з перекладом польською мовою жестів (переклад – Марта Стемпняк) та українською мовою (переклад – Володимир Дишлевук). Без перекладу англійською мовою.
Виставка діятиме до: 24.11.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Білети: 8 злотих звичайний, 4 злоті пільговий (вхід на вернісаж безплатний)
Куратор: Вальдемар Татарчук

Славомир Томан ще під час навчання в Академії образотворчого мистецтва у Кракові почав малювати картини, на яких були роботи його однокурсників та однокурсниць із майстерні проф. Кунца. Чому? Студія була досить маленькою, а на заняттях бувало багато людей, які просто закривали собою модель чи натюрморт. Томан на це не зважав і малював те, що бачив, включаючи фрагменти картин, які закривали підготовлене професором завдання. Так створювалися своєрідні малярські колажі, складені з фрагментів, цитат із творів інших художників та художниць. З часом викристалізувалася серія „Art in Art”, продовженням якої є нинішня виставка. Це своєрідний реверанс митцям й мисткиням, чиї твори перегукуються з чутливістю Томана.

Більшість картин на виставці «Історії – відомі й невідомі» стосується творів з колекції Лабіринту. Серед них як роботи відомих художників й художниць, так і ті, про котрі ми не пам’ятаємо й імена авторів яких нам мало що говорять. Томан, переглядаючи фотодокументацію колекції, інтуїтивно відбирав роботи, в яких знаходив мотиви, що вже зустрічалися в його творчості. Для нього була важлива їхня візуальність, хоча відомо, що за кожним твором стоїть автор, який його створив, його історія та історія стосунків із автором виставки та галереєю Лабіринт.

Подія у рамках проєкту «Галерея Лабіринт – від картинної галереї до галереї для людей».
Фінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі у рамках програми Національного центру культури Польщі: Культура-інтервенції. 2024 рік.

Фінансується Європейським Союзом у рамках Національного плану відбудови.

Доступність: виставка проходить на першому поверсі. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці: щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є 6 переносних індукційних петель.

Коли: 12.10.2024 (субота), 18:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: подія польською мовою з перекладом польською мовою жестів (перекладачка: Евеліна Ляховська). Без перекладу українською чи англійською мовами.
Виставка діятиме до: 1.12.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Вхід: 8 злотих – звичайний білет, 4 злоті – пільговий (вхід на вернісаж вільний)

Усі, хто відвідали виставку «100 років у лабіринті», бачили одну виставкову кімнату, заповнену творами з першого п’ятдесятиліття, твори поміж та порожній простір у другій залі. Там не було нічого, крім залишків «Курорту Венява» на стінах й підлозі та купи ящиків, які невідомо чому заповнили простір галереї. Через чотири тижні виставки тут опиняться нові об’єкти молодих митців та мисткинь. Спершу з’являться твори з виставки «Близько темряви 2» галереї Ленцтво (пол. Galeria Łęctwo), представленої кілька днів тому на Warsaw Gallery Weekend 2024, а потім – твори молодих осіб, які відгукнулися на наш open call. Таким чином ми поступово заповнюємо відкритий простір, де будемо показувати роботи молодих митців та мисткинь, які, сподіваємося, сформують друге п’ятдесятиліття Галереї Лабіринт.

Митці й мисткині: Катажина Богуш, Станіслава Фідор-Татарчук, Конрад Губала, Кацпер Грень і Куба Шредер, Міхал Іванський, Вікторія Яновська, Аліція Коханович і Мацей Кветницький, група Ласки, Влодзімеж Мацейчик, Ірина Миколів, Вероніка Новойська, Томек Пашкович, Мацей Новацький, Ганна Шумська, Паула Шиманська, Домініка А. Василевська, Габріела Жилінська

Подія у рамках проєкту «Галерея Лабіринт – від картинної галереї до галереї для людей».
Фінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі у рамках програми Національного центру культури Польщі: Культура-інтервенції. 2024 рік.

Фінансується Європейським Союзом у рамках Національного плану відбудови.

Почесний патронат Міністерства культури та національної спадщини Польщі.

Доступність: виставка проходить на першому поверсі. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці – щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є 6 переносних індукційних петель.

Відкриття виставки: 11.10.2024 (п’ятниця), 18:00; афтепаті: Ciężki Brokat «ЕПОХА СОЛОМИ» (для тих, хто буде на вернісажі, вхід на вечірку вільний)
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: вернісаж польською мовою з перекладом польською мовою жестів (перекладачка: Евеліна Ляховська). Без перекладу українською чи англійською мовами.
Виставка діятиме до: 1.12.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Вхід: 8 злотих – звичайний білет, 4 злоті – пільговий (вхід на вернісаж вільний)

митці й мисткині: Еліза Хойнацька, Клаудія Фігура, Конрад Губала, Чаро Малінкевич, Павел Марцінек, Пшемислав Піняк, Зуза Пекошевська, Марія Петрас, Марина Саковська, Міколай Соботка, Бартош Заскурський
куратор: Пшемек Совінський / галерея Ленцтво (пол. Galeria Łęctwo)

Спеціальна нагорода Фонду польського мистецтва ING на Warsaw Gallery Weekend 2024

Виставка, натхненна фільмом 1987 року «Близько темряви» режисерки Кетрін Бігелоу, є другою частиною, фактично інтуїтивною спробою перенести кінооповідь на мистецьке поле. Сам фільм Бігелоу, хоч і недооцінений у момент появи, ідеально вписався в атмосферу 1980-х, де панували фільми жахів як метафора юнацьких змін і дорослішання. Рекламований продюсерами як горор про вампірів, він сильно відрізняється від того, до чого ми звикли. Режисер повністю відмовляється від притаманного жанру готичного візуального ряду на користь більш сучасного підходу. У фільмі не вживається слово «вампір» і немає класичних сцен, які мали б лякати глядачів. «Вампіри» у фільмі Бігелоу більше схожі на групу аутсайдерів, панків, ізгоїв, які через свої «особливості» змушені жити й функціонувати на маргінесі нормативного суспільства. Вночі вони харчуються, вбиваючи випадкових людей, а вдень скніють у дешевих мотелях із закритими від сонця вікнами. Разом вони створюють особливу формулу родини, можливо, зануреної в хаос, нігілістичної та позбавленої ілюзій, але готової на все, щоб вижити. […]

На цій виставці ми також не побачимо вампірів. Замість простих жанрових трюків виставка (як і фільм) фокусується на досвіді мистецьких підходів, зацікавлених виходом поза схеми. Пошук альтернативних способів вираження власної особистості, підважування питань ідентичності та пов’язаної з нею видимості. Твори об’єднані концептом трансгресії та готовності пережити кардинально нові емоції, як з перспективи використаних технік, експериментування з матеріалами, так і особистого досвіду. У результаті те, що ми бачимо, отримує окреме, неоднозначне візуальне представлення, яке виходить далеко поза межі початкових припущень. Під спотвореною формою все ще проглядаються відомі з фільму теми: дорослішання, приналежність, ставлення до традиційної сімейної моделі, стосунки з іншими та визначення власної ідентичності.
(фрагмент кураторського тексту)

Подія у рамках проєкту «Галерея Лабіринт – від картинної галереї до галереї для людей».
Фінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі у рамках програми Національного центру культури Польщі: Культура-інтервенції. 2024 рік.

Фінансується Європейським Союзом у рамках Національного плану відбудови.

Почесний патронат Міністерства культури та національної спадщини Польщі.

Доступність: виставка проходить на першому поверсі. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці – щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є 6 переносних індукційних петель.

Відкриття виставки: 14.09.2024 (субота), 18:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. кс. Попелушки 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Виставка діятиме до: 13.10.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Мова: вернісаж польською мовою з перекладом українською (переклад: Володимир Дишлевук). Без перекладу англійською та мовою жестів.
Вхід: 8 злотих звичайний квиток, 4 злотих – пільговий. На вернісаж вхід вільний.

Кураторка: Габріеля Гавенда

«Війна і мир?» – виставка української мисткині й фотографки Олени Гром у Галереї Лабіринт. Гром стала черговою резиденткою програми Lublin Station, організованою у співпраці з галереєю Артсвіт (Дніпро).

Олена Гром працює на перетині концептуальної фотографії та соціального репортажу. У своїй творчості використовує різні техніки художнього вираження: від репортажу до гри асоціацій, створює відео та колажі, використовуючи фотографії та архіви інших людей. Усе це допомагає їй глибше виражати думки та почуття.

Назва виставки походить від книги «Війна і мир», яку Гром знайшла у 2014 році біля руїн розбомбленої росіянами школи на Харківщині. На виставці мисткиня презентує роботи з двох проєктів – «Покоління» та «Банальність зла», а також пов’язані з ними відеопроєкції.

У першому з них Олена Гром документує повсякденну реальність дітей та молоді, які пережили окупацію на Харківщині у 2014 році. Під час бойових дій було зруйновано об’єкти інфраструктури та житлові будинки, а тисячі людей (серед яких і діти) поранено та вбито. Вони не лише жертви, а й свідки злочинів і трагедій, які продовжують розгортатися на їхніх очах.

Натомість у проєкті «Банальність зла» мисткиня показує Бучу в березні 2022 року, де відбувалися масові вбивства мирного населення. Гром фіксувала злочини, вчинені розміщеною в цьому районі російською армією. На світлинах немає мешканців чи військових, є лише те, що залишилося в Бучі. Свою назву проєкт отримав від однойменного есе філософки Ханни Арендт. Концепція зла у визначенні Арендт допомагає краще зрозуміти, наскільки складною є людська природа, і що зло може проявлятися в повсякденній рутинній діяльності людей, які виконують свої обов’язки, не замислюючись про моральні наслідки своїх дій.

Фото- та відеороботи Олени Гром змушують поміркувати про те, як кожен може бути гвинтиком у машині зла, коли бездумно дивиться на навколишню дійсність. Виставка «Війна і мир?» спонукає до роздумів про сучасний світ, відповідальності за свої вчинки та надії на відбудову в період криз.

Олена Гром – українська мисткиня та фотодокументалістка з Донецька. Працює на перетині концептуальної фотографії та соціального репортажу. У квітні 2014 року Олена покинула рідне місто через російську окупацію сходу України, що вплинуло на напрямок її творчості. Однією з головних тем її творів є життя попри все. З 2016 року вона зосереджується на людях і місцях, які постраждали від російської агресії. З 2017 року живе в Бучі. Проєкти Олени Гром були представлені в Україні, США, різних місцях Австралії, Європи та Азії. Її роботи отримали низку міжнародних фотографічних нагород та відзнак.

Доступність: виставка проходить на першому поверсі. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці: щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є 6 переносних індукційних петель.

Виставка у рамках проєкту «Галерея Лабіринт – від картинної галереї до галереї для людей».

Фінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі у рамках програми Національного центру культури Польщі: Культура-інтервенції. 2024 рік.

Через появу фальшивого сайту, де нібито можна придбати квитки на заходи в Галереї Лабіринт, просимо не здійснювати там жодних оплат. Це шахрайство!
Галерея Лабіринт не продає квитки на заходи онлайн.

Вернісаж виставки: 14.09.2024 (субота), 18:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Мова: вернісаж польською мовою з перекладом українською (переклад – Володимир Дишлевук). Без перекладу мовою жестів та англійською мовою.
Виставка діятиме до: 3.11.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Білети: 8 злотих звичайний, 4 злоті пільговий (вхід на вернісаж безплатний)

• Катажина Вишинська “Хуjарю лаком” – на вернісажі усі охочі матимуть змогу потрапити до Катажини Вишинської, котра прикрасить вам на згадку один із нігтів.

Минуло 50 років від моменту, коли Анджей Мрочек очолив Галерею Лабіринт. Для мистецтва це були виняткові роки – період перформансу, концептуального мистецтва, відео, конкретної поезії, феміністичного мистецтва, інсталяцій. Усе це та багато іншого можна було побачити у люблінській галереї. Люди мистецтва, які нині формують канон сучасного мистецтва, бували в Любліні й показували тут свої твори. Назва галереї стала відомою в мистецьких колах по всій Європі. І все це завдяки безкомпромісності Анджея Мрочека, його відкритості до мистецького експерименту й довірі митців та мисткинь до нього. Твори декого з них ми побачимо на виставці.

Проте ми не хочемо виключно згадувати минуле – це суперечило б ідеї Галереї Лабіринт. Не менш важливою метою цієї виставки є спроба відповісти на запитання: що далі, як виглядатимуть наступні 50 років? Тому ми знову запрошуємо молодь із Любліна й не лише. Ми хочемо, щоб Лабіринт був їхнім місцем. Для них ми прагнемо розширити сферу нашої діяльності. Ми не хочемо обмежуватися рамками візуального мистецтва, яке й так уже перестало працювати.
Лабіринт – це місце для активностей молоді: музика, кіно, поезія, танці, активізм, театр, ді-джеїнг, драг, кулінарія, програмування, вечірки, концерти, садівництво, бджільництво, екологія, ШІ, візуальне мистецтво – і що ще? Це залежить від них самих, від їхньої фантазії та потреб.

У виставці візьмуть участь:

• перші 50: Януш Балдига, Мірослав Балка, Луцьян Демідовський, Марія Фідор, Кодзі Камоджі, Зофія Кулік, Здзіслав Квятковський, Пшемислав Квек, Тереза Мурак, Анджей Поляковський, Малгожата Потоцька, Юзеф Робаковський, Збігнєв Варпеховський, Кшиштоф Зарембський, Ева Зажицька;
• Твори з колекції Галереї Лабіринт: Ян Бердишак, Войцех Брушевський, Анджей Длужневський, Кшиштоф Клемпка, Марек Конечний, Анджей Ляхович, Наталія LL, Анджей Партум, Марія Пінінська-Бересь, Зигмунд Ритка, Міколай Смочинський, Каєтан Сосновський, Ян Свідзінський, Ришард Вінярський, Анастази Вішневський, Ян Земський
• поміж: Анна Баумгарт, Войцех Бонковський, Пшемек Бранас, Оскар Давіцький, Катажина Гурна, Барбара Грика, Юлія Голаховська, Йонаш Хлебовський, Сара Гілл, Павел Корбус, Катажина Козира, Роберт Кусьміровський, Йоанна Райковська, R.E.P., Віктор Стрібог, Аля Урвал, Франек Важива і Młody Budda, Анна Зарадни
• другі 50: чекаємо на пропозиції молодих осіб, котрі хочуть співтворити друге п’ятдесятиріччя Лабіринту*.

Куратор: Вальдемар Татарчук

*Надішли пропозицію твору на виставку та свою біографію на адресу: 100lat@labirynt.com.

Доступність: виставка проходить на першому поверсі. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці: щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є 6 переносних індукційних петель.

Виставка у рамках проєкту «Галерея Лабіринт – від картинної галереї до галереї для людей».
Фінансується Міністром культури та національної спадщини Польщі у рамках програми Національного центру культури Польщі: Культура-інтервенції. 2024 рік.

Фінансується Європейським Союзом у рамках Національного плану відбудови.

Почесний патронат Міністра культури та національної спадщини Польщі

У головній будівлі Галереї Лабіринт відбувається зміна експозиції.

Запрошуємо відвідати Бібліотеку Азиль. Виставка «Не вигадуй, ти ще передумаєш vol.2» доступна до 29.08.2024 (вівторок-четвер, 13:00–18:00).

“The Sky Is Open” є результатом започаткованої Вальдемаром Татарчуком безпрецедентної співпраці між видатними польськими митцями й мисткинями та їхніми колегами з України.

09.07–14.07
Павільйон Музею сучасного мистецтва над Віслою

Заклик та вимога закрити небо над Україною з’явилися на початку російського вторгнення. Повномасштабна війна триває уже понад два роки, але в цьому плані нічого не змінилося: небо й досі залишається джерелом небезпеки для українців. У жодній частині країни неможливо почуватися в безпеці. Повітряна атака може статися в будь-який момент, смертоносні ракети та дрони долітають усюди. Здавалося б, небо однакове, де б ти не був. Проте небо над Україною лише виглядом нагадує те небо, яке ми бачимо тут.

Це стало приводом започаткувати проєкт “The Sky Is Open”. Татарчук попросив українських митців та мисткинь надіслати фотографії українського неба. Він передав їх митцям і мисткиням із Польщі, щоб вони зробили свої інтервенції та створили твори з отриманих знімків. Результатом стала серія з кільканадцяти надзвичайних робіт, які ми представляємо в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві.

Участь у проєкті беруть:

1. Мирослав Балка / Жанна Кадирова, One Day The Sun will Come, пігментний друк на архівному папері, колаж, 2023
2. Якуб Ценжкий / Давид Чичкан, Без назви, пігментний друк на архівному папері, акрилова фарба, 2023
3. Ельжбета Яблонська / Ярослав Футимський, все, що існує – любов, пігментний друк на архівному папері, акрилова фарба, 2023
4. Катажина Краков’як / Жанна Кадирова, Жовч, пігментний друк на архівному папері, жовта плівка, 2023
5. Роберт Кусьміровський / Ярослав Футимський, Жанна Кадирова, Сходи до неба, предмет, грамофон “Sony”, пігментний друк на архівному папері, олівець, 2023
6. Кароль Радзішевський / Давид Чичкан, Без назви I, пігментний друк на архівному папері, олійна фарба, 2023
7. Кароль Радзішевський / Давид Чичкан, Без назви II, пігментний друк на архівному папері, олійна фарба, 2023
8. Кароль Радзішевський / Нікіта Кадан, Без назви, пігментний друк на архівному папері, олійна фарба, 2023
9. Кароль Радзішевський / Жанна Кадирова, Без назви, пігментний друк на архівному папері, олійна фарба, 2023
10. Кароль Радзішевський / Тарас Каменной, Без назви, пігментний друк на архівному папері, олійна фарба, 2023
11. Кароль Радзішевський / Kinder Album, Без назви, пігментний друк на архівному папері, олійна фарба, 2023
12. Йоанна Райковська / Ярослав Футимський, The Sky Is Open I, пігментний друк на архівному папері, колаж, 2023
13. Йоанна Райковська / Тарас Каменной, The Sky Is Open II, пігментний друк на архівному папері, колаж, 2023
14. Йоанна Райковська / Kinder Album, The Sky Is Open, пігментний друк на архівному папері, колаж, 2023
15. Вільгельм Сасналь / Нікіта Кадан, Make Clouds Not Smoke, пігментний друк на архівному папері, олійна фарба, 2023
16. Ядвіга Савіцька / Давид Чичкан, Сьогодні ніхто не помер, пігментний друк на архівному папері, акрилова фарба, 2023
17. Моніка Сосновська / Нікіта Кадан, Без назви, пігментний друк на архівному папері, вплив вогню, 2023
18. Маріуш Таркав’ян / Нікіта Кадан, Без назви, пігментний друк на архівному папері, туш, 2023
19. Маріуш Таркав’ян / Тарас Каменной, Без назви, пігментний друк на архівному папері, туш, 2023

Роботи, представлені на виставці, продаються. Виручені кошти підуть на підтримку мистецької спільноти в Україні.
Контакти для придбання/детальніша інформація: info@theskyisopen.eu.

Організатори: Галерея Лабіринт у співпраці з Музеєм сучасного мистецтва у Варшаві

Міжфакультетський науковий гурток “Dolina Niesamowitości” (укр. “Моторошна долина”) працює над мотивом популярної казки про Джека і бобове зерно. Молоді митці й мисткині подібно до Джека часто ризикують, приймаючи непевні рішення, й розраховують на дрібку щастя, яка дозволить їм закріпитися у світі мистецтва. У їхній інтерпретації чарівне зерно — це метафора непевного заняття, яким є мистецька кар’єра. Продаж корови за боби несе ризик, порівнюваний до їхніх життєвих виборів, котрі можуть бути незрозумілі й розкритиковані іншими, а в них самих викликають відчуття метання між надією та безнадією.

• Митці й мисткині: Йоанна Бохеньська, Ева Домбковська, Каміля Камінська, Людвіка Ковалевська, Юліта Настаньська, Вероніка Новак, Вероніка Новойська, Патриція Плуценнік, Анжеліка Рудак, Катажина Спорн, Ten Cza, Кацпер Томашевський, Агата Влодарчик
• Кураторська опіка: Александра Ліпут, Моніка Рейман

Відкриття виставки: 5.07.2024 (п’ятниця), 18:00
Де: Галерея Лабіринт 2, вул. Гродзька 3 (Grodzka 3), Люблін
Виставка діятиме до: 11.08.2024 (вівторок-неділя, 15:00–19:00)
Доступність: виставка проходить у просторі, недоступному для людей з розладами опорно-рухового апарату. Виставка є приязною для осіб, чутливих до сенсорних подразників.
Вернісаж перекладатиметься українською мовою (Володимир Дишлевук) та польською мовою жестів (Йоланта Громада).
Вхід: безплатний

Міжфакультетський науковий гурток “Dolina Niesamowitości” (укр. “Моторошна долина”) був створений у 2021 році на факультеті живопису Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. Особи з гуртка досліджують різні аспекти, що стосуються понять моторошності, меланхолії чи сентиментів. Важливим для них є й суспільний контекст — існування молодих творців й творчинь у реаліях пізнього капіталізму та прекаріату. Результатом спільних досліджень та дискусій стають виставки, часто site specific, які показують різні перспективи та створюють барвисте багатоголосся. Проєкти гуртка виставляли, серед іншого, Galeria Promocyjna, Osiedle Jazdów та Galeria Turnus na Wolskiej. До гуртка нині належать студент_ки та випускни_ці факультетів живопису, графіки та сценографії. Опікується гуртком доктор Александра Ліпут.

«Не вигадуй, ти ще передумаєш vol.2» — друга частина виставки, присвяченої творчості трансгендерних та небінарних осіб, зосереджена на нашому локальному люблінському контексті.

Ми_сткині: Аді Василевський, Алек Сікорський, Анастас Крусінська, Астрід Мацешко, Даніель Мазурек, Даша Дар Клімович, Ігнацій Вольський, Іренеуш Янус, Лені Осух-Церняк, Нікодем Фредель, Вінцент Бурдан

Кураторський колектив: Каро Зоря Язгарська, Аріель Міхаляк

Відкриття виставки: 28.06.2024 (п’ятниця), 18:00
Де: Бібліотека Азиль Галереї Лабіринт, вул. Ліпова 13 (Lipowa 13). Вхід з боку вулиці Офяр Катиня (Ofiar Katynia)
Виставка діятиме до: 29.08.2024 (вівторок-четвер: 13:00–18:00)
Вхід: вільний

Друга частина проєкту «Не вигадуй, ти ще передумаєш» присвячена взаєминам трансгендерності й часу. Теорія «Queer temporality» говорить, що досвід квір-людей, такий як камінг-аут або зміна статі, спотворює час, перешкоджаючи лінійному розвитку життя. Це суперечить цисгетеронормативним рамкам сприйняття та переживання часу.

Незмінність часу, аналогічна незмінності квірності, є одним із центральних мотивів на цій виставці. Група, яка створює проєкт, працює на межі універсальних досвідів, пам’ятаючи при цьому, що кожен із них радикально індивідуальний. Представлені твори розповідають про особисте ставлення автор_ок до часу в контексті їхньої гендерної, соціальної чи національної ідентичності.

Різноманітні форми, такі як колаж, інсталяція, живопис, фотографія, текст і скульптура, відображають досвіди, пов’язані з процесом зміни статі та відкриттям власної ідентичності. Група шукає місць, де її перспектива зливається в суголоссі, а також моменти, де звучить індивідуальність. Твори у формі діалогу розповідають про індивідуальні переживання учасни_ць проєкту, які взаємопов’язуються й переплітаються, але й ставлять запитання. Як суспільство, в якому ми живемо, і окреслений згори й без урахування думки меншості процес зміни статі впливають на життєвий шлях трансгендерних осіб? Як справлятися з постійним очікуванням на щось, що від нас не залежить, але є необхідним для життя?
Разом ми поміркуємо, чи може час мати політичний вимір і чи можна розглядати його в контексті привілеїв.

Доступність: Виставка відбувається на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів. Відкриття перекладатиметься польською жестовою мовою (Марта Стемпняк).

• Мисткині з України: Катя Бучацька, Катя Лібкінд, Люся Іванова, Ольга Марусин, Анна Івченко, Інга Леві, Дар’я Молокоєдова, Маргарита Половінко, Даша Чечушкова, Оля Єрємєєва, Сана Шахмурадова Танська, Юлія Данилевська, Катерина Алійник, Вікторія Розенцвейг, Каріна Синиця
  Мисткині з Польщі: Магдалена Франчак, Катажина Козира, Малгожата Павляк, Ева Зажицька, Марта Згерська
• Кураторський колектив: Аля Сєгал, Вальдемар Татарчук
• Партнери: галерея «Артсвіт» та Фонд Катажини Козири

Відкриття виставки: 18.05.2024 (субота), 19.00
Де: Галерея Лабіринт, вул. кс. Попелушки 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Виставка діятиме до 18.08.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Вхід: 8 злотих звичайний квиток, 4 злотих – пільговий. На вернісаж вхід вільний.

Secondary Archive — це проєкт, започаткований у Польщі, який досліджує та архівує мистецтво, що довгі роки і століття мало клеймо “вторинного”. Зокрема, мова йде про жіночу творчість. Цього року Secondary Archive поповнився 15-ма новими іменами українських художниць, які у своїх роботах опрацьовують тему війни.

У своїх роботах учасниці виставки не зображують війну напряму – фотографії з поля бою чи наслідки ракетних ударів росіян по цивільній інфраструктурі України сьогодні, на жаль, вже нікого не вражають. Втрата дому внаслідок війни, вимушене переселення не могли не вплинути на художні практики мисткинь. Вони звертаються до спогадів про дім та дитинство, а також підходять до нових можливих практик комеморації.

Війна не тільки підкреслює значення дому, проте і переосмислює значення землі. Ландшафт, ґрунт, географічні території стали одним із найрозповсюдженіших образів, з якими сьогодні працюють українські художниці.
Врешті, тема, до якої завжди зверталися і звертаються мисткині – тіло – також постає перед нами викривленим та трансформованим війною образом. Художниці переосмислюють стосунки з власним тілом, секс, турботу та узагальнене тіло як суб’єкт війни.

У межах виставки в діалог з українськими художницями вступають мисткині з Польщі, які працюють зі спорідненими темами: дім, тіло, земля. Завдяки цьому ми прослідковуємо глибші звʼязки між українською та польською культурою, тенденції в східноєвропейському мистецтві у роботі з чутливими темами та говоримо про загальну жіночу солідарність.

Проєкт «Secondary Archive. Художниці у війні» реалізується за фінансової підтримки програми House of Europe.

Доступність: виставка проходить на першому поверсі. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці: щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є 6 переносних індукційних петель.
Вернісаж перекладатиметься українською мовою (Володимир Дишлевук).

Різні складові людської ідентичності часто непомітні: коли ми дивимося на тіло людини, то не завжди бачимо її інвалідність чи етнічну приналежність, матеріальне становище або статус біженця. Я вважаю, що тіла розповідають багато історій. Крізь шрами, зміни, розтяжки, складки ми можемо побачити багато, але ще більше ховається під шкірою, і ми можемо лише уявляти, яких базових частин людини ми не помічаємо. Ми часто сприймаємо людей крізь призму лише однієї складової їхньої ідентичності й бачимо людину трансгендерною, чорношкірою чи товстою, але забуваємо про те, як ці окремі частини накладаються на інші та впливають одна на одну.

Відкриття виставки: 17.05.2024 (п’ятниця), 18:00
Де: Бібліотека Азиль Галереї Лабіринт, вул. Ліпова 13 (Lipowa 13); вхід з боку вул. Офяр Катиня (Ofiar Katynia)
Виставка діятиме до: 20.06.2024 (вівторок-четвер: 13:00–18:00)
Вхід: вільний

Живописні твори присвячені людям, які не містяться у жорстких рамках популярного канону краси, показуючи багатовимірність їхньої ідентичності з інтерсекційної перспективи. Виставка заперечує проти підходу, коли квір-тіла демонструють у медіа лише як здорові, білі, стрункі чи м’язисті. Її створено з потреби показати, що квір-особи існують у кожній групі та часто належать до кількох меншин водночас.

Мені хотілося показати квір-людей, які належать до кількох меншин, не просто як ЛГБТКІ+, а як багатовимірних особистостей з унікальним досвідом. Авторська поезія, представлена ​​на виставці, стосується моїх взаємин з тілом і суспільством, а також того, як мені вдалося знайти своє тіло в природі, і як воно щодня допомагає мені бачити себе в її грубості та м’якості.

Каро Зоря Язгарська (вона/він/воно) – народжена у 1998 році квір-ми_сткиня, яка працює переважно з живописом та малюнком. У своїх роботах торкається, серед іншого, теми трансгендерності, тілесності, надмірної ваги та стосунків із тілом. Випускни_ця Державної художньої школи у Наленчуві за спеціальністю прикладне мистецтво: дизайн, а також Люблінської школи мистецтва та проєктування за спеціальністю дизайн одягу. Має також фах ерготерапевта, але пов’язує своє майбутнє з мистецтвом. Для неї особливо важливі міжсекторний фемінізм, репродуктивні права та права людей з інвалідністю. Віднайдення своєї обраної сім’ї у квір-спільноті додало їй нових сил і надії. У вільний час вона також переробляє одяг. Приватно вона є любитель_кою гірських струмків та лежання на гамаку з книгою.

Доступність: захід відбудеться на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів.

Відчуття нестійкості завтрашнього дня відображає сутність нашого сучасного існування, де війна і втрати стали невіддільною частиною українського досвіду. Непередбачувані обставини підступно розпаленої росією війни у 2014 році руйнує наші плани та сподівання. Спогади про минуле розчиняються, а ностальгія за мирними часами стає важким тягарем. Окуповані міста стають символами втраченого світу, а емоційні перетворення переносять нас у лабіринт, де змагаються реальність та мрії про вільне життя. Кожен об’єкт на виставці відтворює враження нестійкості та непередбачуваності сучасного життя, а також змушує задуматися над нашим співіснуванням із трагічними наслідками війни та втрат.

Відкриття: 26.04.2024 о 18:00
Де: Галерея Лабіринт 2, вул. Гродзька 3 (Grodzka 3), Люблін
Доступність: Виставка походить у просторі, недоступному для осіб з обмеженими руховими можливостями. Вернісаж перекладатиметься українською мовою (перекладач – Володимир Дишлевук). Переклад польською мовою жестів не планується.
Куратор_ки: Вальдемар Татарчук, Габріеля Гавенда
Виставка діятиме до 26.05.2024 (вівторок-неділя, 15:00–19:00)
Вхід: Безплатний

Вартан Маркарян народився, живе та працює в Полтаві. Це міждисциплінарний митець, творчість якого охоплює широке коло мистецьких медій, зокрема живопис, малюнок, інсталяцію, відео та віртуальну реальність.
Маркарян займається темою присутності людини у ​​міських, промислових просторах. З початком війни у ​​2014 році він будує свою творчу діяльність навколо теми постгуманізму, фокусуючись на війні, еміграції, екології та синергії цих понять. Він регулярно експериментує з різними медіа, поєднуючи у своїх проєктах технічні та концептуальні аспекти. Від початку повномасштабного вторгнення його дії документували реальність і зосереджувалися на роздумах про наслідки війни, спричиненої російським вторгненням. Митець досліджує стан, у якому перебуває кожна людина у ці важкі часи – між існуванням і смертю, волонтерством і захистом Батьківщини – часи, коли життя розділене на довоєнне і воєнне.

Анатолій Бєлов – легенда київської артистичної квір-сцени. Його мистецькі практики у різні періоди були пов’язані з графікою, стріт-артом, перформансом та відео. Він був одним зі співзасновників групи Р.Е.П., яка після Помаранчевої революції стала важливим осередком на мистецькій мапі України. Здобув популярність завдяки електронній музиці. Починав із перформативної музики (створив гурт “Пінопласт”), а від 2012 року спільно з Гошею Бабінським співтворить перший в Україні квір-поп-проєкт “Людська подоба”. На резиденції в галереї Лабіринт започаткував нову серію картин.
Основа його творчого методу – власний досвід, який найчастіше є схожим для багатьох осіб зі спільноти ЛГБТК+. Так мистецтво Бєлова стає універсальним, а водночас, завдяки розмаїттю технік та медіа, багатогранним й таким, що чіпляє. На виставці у Бібліотеці Азиль ми побачимо його графічні твори, відео й найновіші картини, намальовані в Любліні.

Після відкриття виставки запрошуємо до Галереї Лабіринт на вул. Попелушки 5 (Popiełuszki 5) на концерт Анатолія та афтепаті.

Відкриття виставки: 12.04.2024 (п’ятниця), 19:00
Концерт: 21:00 (Галерея Лабіринт, Popiełuszki 5)
Де: Бібліотека Азиль Галереї Лабіринт, вул. Ліпова 13 (Lipowa 13); вхід з боку вул. Офяр Катиня (Ofiar Katynia)
Виставка діятиме до: 11.05.2024 (вівторок-субота: 13:00–18:00)
Вхід: вільний

Доступність: захід відбудеться на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів. Переклад заходу українською мовою: Володимир Дишлевук. Переклад польською жестовою мовою: Йоланта Громада.

Переїхавши до столиці Каміль прагнув дозволити собі трохи розкоші у вигляді вчасної оплати оренди житла та регулярного харчування й подався на пошуки роботи. Внаслідок своїх давніх хлопчачих захоплень і екоамбіцій вегана він вирішив працювати сміттярем.

Відкриття: 22.03.2024 о 19:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелюшки, 5 (Popiełuszki 5), Люблін
Виставка діятиме до 5.05.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Вхід: 8 злотих (вхід на вернісаж безплатний)
Кураторка: Емілія Ліпа

Влаштування на посаду вантажника твердих відходів не мало мистецького мотиву. Каміль просто ходив на роботу. Його день характеризувався: вставанням о третій ранку, багатогодинною їздою вантажівкою, тяганням важких контейнерів і нагодою неочікуваних спарингів зі щурами. Але, звісно, життя — це не тільки робота. Залишками фізичних і розумових сил Каміл фліртував на Тіндері та вивчав основи джазу на кларнеті.

На мультимедійно-ресайклінговій виставці Каміль Янчевський ретроспективно обмірковує досвід, зібраний за кілька місяців роботи сміттярем. Світ, в якому він хотів би поприбирати, передовсім є його власне життя.

Каміль Янчевський народився в Гожуві-Великопольському і хоче, аби його там поховали. Наразі живе у Варшаві. Любитель потворного мистецтва. Навчається гри на піаніно та кларнеті.

Доступність: виставка проходить на першому поверсі. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці: щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є переносні індукційні петлі. Переклад українською – Володимир Дишлевук.

Цього разу колектив “Splendor” розміркує про власні базові інгредієнти, порпаючись у бібліотечних колекціях. У пошуках чутливих місць, улюблених речей, слабкостей і бзиків члени колективу звертаються за допомогою до літератури. Книги, вірші та комікси приносять їм відповіді та підтримку.

Відправною точкою для виставки стала ідея створення власних словесо-графічних композицій, які мали втілитися у вигляді стелажів на стінах. На окремих інсталяціях будуть написані особисті розповіді про тіло й дух, про любов до довколишньої природи й до людей, а також про фрустрацію й самореалізацію. Завдяки різноманіттю перспектив і характерів самих митців на виставці опиняться сім різних історій.

Відкриття: 8.03.2024 (п’ятниця), 18:00
Де: Бібліотека “Азиль” галереї Лабіринт, вул. Ліпова 13 (Lipowa 13) (вхід з боку вулиці Офяр Катиня)
Виставка діятиме до: 6.04.2024 (вівторок-субота: 13:00–18:00)
Вхід: вільний

Куратор: Ґжеґож Козера

Колектив “Splendor” – мистецький септет, який співтворять: Маріанна Стренк, Анджей Вечоркевич, Ангеліка Рудак, Ева Домбковська, Александра Ястшембська, Юлія Перпетуа Пестшинська та Марія Гіль. Митці вийшли з факультету живопису Академії образотворчих мистецтв у Варшаві, де під час пандемії у власному колі вони знайшли відчуття безпеки та нестримну радість творення. Для них характерні різноманітні мистецькі погляди й відмінні переконання. Вони шукають точок дотику під час діалогу та співпраці, а в результаті виникають нові мистецькі ситуації. Окрім виставок, вони організовують відкриті конкурси та музичні заходи.

Окремі виставки:
„Гуляй, душа, Вісли нема” в Освітньому павільйоні “Камінь” над Віслою, Варшава, 29.08-6.09.2022
„Підручний образ” в галереї “Widna”, Краків, 15-31.07.2022
„7 смертних гріхів” у магазині-галереї “Karowa”, Варшава, 25-30.05.2022
“Тепло – Холодно” у галереї сучасного мистецтва “MD_S”, Вроцлав, 11.12.2021-2.01.2022
післяпленерна виставка в галереї “Przyszła Niedoszła”, Варшава, 2-9.10.2021

Доступність: подія відбувається на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів. Переклад події польською жестовою мовою – Йоланта Громада. Переклад українською – Володимир Дишлевук.

Митці й мисткині: Мирослав Балка, Томаш Беляк, Богдан Бунчак, Катажина Краков’як, Павло Ковач (молодший), Дмитро Купріян, Роберт Кусьміровський, Олександр Лень, Гошка Мачуга, Денис Панкратов, Йоанна Пйотровська, Агнешка Польська, Софія Помогайбо, Макс Роботов і Леся Хоменко, _mediaklub (Макс Роботов, Іван Світличний, Дмитро Тентюк, Дарія Майєр), Вільгельм Сасналь, Янек Сімон, Богдан Сокур, Моніка Сосновська, Любомир Тимків, Юрко Вовкогон, Артур Жмієвський 

Куратор: Вальдемар Татарчук

Відкриття виставки: 2.03.2024 (субота), 18:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. кс. Попелушки 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін
Виставка діятиме до 5.05.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Вхід: 8 злотих звичайний квиток, 4 злотих – пільговий. На вернісаж вхід вільний.
Доступність: інформація нижче

„Це лише виставка”, чергова виставка мистецтва, яка не змінить ситуації на фронті. Не змінить і ставлення вільного світу до війни в Україні. Може лише бентежити, дати відчуття хоч відсотка непевності, в якій живуть мільйони українців та українок, котрим загрожують смертоносні ракети, які запускає путінська армія.

Відкриття виставки відбулося 27 жовтня 2023 року, проте на ній не було жодних праць – лише архітектура, готова прийняти експозицію. Вона нагадувала порожнє, темне місто. Її оточувала проєкція ясного блакитного неба, котра епізодично гасла й залишала виставку в тривожній темряві. Саме з неба прилітають ракети й дрони, саме з неба приходить смерть і спустошення. Хоча в Любліні ми можемо почуватися в безпеці – війна звідси далеко. Ще далі вона від Берліну, Амстердаму, Парижу, Нью-Йорку чи Будапешту. З плином часу здається, що вона все далі. Ми забуваємо чи намагаємося забути про ту війну. Вона перестає бути гарячою темою для запрацьованих і зайнятих власними проблемами мешканців вільного світу.

Зате вона не втратила важливості для українців та українок – для них це питання життя або смерті. Також і для українських митців та мисткинь, частина з яких служить у ЗСУ й показала свої твори у другому виданні цієї виставки, відкритому 12 січня 2024 року. Там були праці, створені після 24 лютого 2022 року, але не лише. Частина митців-військовослужбовців та мисткинь-військовослужбовиць відклала свою мистецьку практику на дальший план. Зараз важливіша боротьба за країну та за її фізичне існування. Але й за цінності, серед яких і можливість творчості, свобода слова, права меншин, які з перспективи Путіна становлять загрозу для росії.

Розуміють це й неукраїнські митці й мисткині, котрі приєднаються до виставки у її третьому виданні. Їхні твори ми побачимо на фоні стін із проєкцією чистого, блакитного, “європейського” неба. Проте вона й далі іноді згасатиме, а твори зникатимуть у темряві, намагаючись попередити нас про те, що реальність, в якій живе Україна, може стати й нашою реальністю, якщо ми не допоможемо цій країні, яка бореться з імперією зла. Не йдеться про те, аби когось налякати. Страх часто замість раціональної реакції викликає витіснення його до підсвідомості чи заохочує до поступок. Йдеться про спонукання до дії, про солідарність у боротьбі зі злом, від якого Україна боронить не лише себе, але й нас.

Доступність: виставка проходить на першому поверсі. Виставка неприязна для людей із вадами зору – у виставковому просторі панує напівтемрява й темрява. Чорнодруки з інформацією про виставку доступні перед входом на неї. Виставка неприязна для людей із сенсорною гіперчутливістю – світло на експозиції вмикається і вимикається, у просторі чути гучний гуркіт і потріскування. Виставка неприязна для людей із обмеженими руховими можливостями – у просторі виставки розміщені ажурні металеві елементи, позначені флуоресцентною стрічкою. Просимо бути обережними. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці: щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є 6 переносних індукційних петель.

Вернісаж перекладатиметься українською мовою (Володимир Дишлевук).

“Відреставрувати тріщини у висохлому шарі неможливо” – виставка, що підсумовує двомісячне перебування Каріни Синиці на резиденції Lublin Station у Галереї Лабіринт. 

Відкриття: 23.02.2024 о 18:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки (ul. ks. Popiełuszki) 5, Люблін
Доступність: Виставка проходитиме на першому поверсі. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці – щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є переносні індукційні петлі. Вернісаж перекладатиметься українською мовою (переклад: Володимир Дишлевук); переклад жестовою мовою не передбачений.
Виставка діятиме до 17.03.2024
Вхід: 8 злотих (вхід на вернісаж безплатний)

Куратор_ки: Вальдемар Татарчук, Габріеля Гавенда 

Вихідним пунктом виставки стали твори українського митця Михайла Бойчука (1882-1937) та його учнів-бойчукістів. Бойчук надихався візантійським мистецтвом і поєднував його образотворчість з українським народним мистецтвом. Разом з учнями він прагнув створити єдиний синтетичний стиль, у якому кожен вид мистецтва служитиме спільній меті. Їхні твори не суперечили ідеалам жовтневої революції, проте для компартійного керівництва їхній художній стиль був надто незалежний, надто “західний”, надто формалістський. Через це школу Бойчука визнали шкідницькою й у 1937 році розстріляли і його, і дружину Софію Налепинську-Бойчук, і студентів Івана Падалку та Василя Седляра.

На виставці ми побачимо картини, анімацію та фотознімки, які поєднають історію українського мистецтва 1920-х-1930-х років із сьогоденням. Великоформатні картини Синиці – алюзія на монументальне мистецтво тих часів. Замість героїчних постатей мисткиня показує широкі безлюдні поля. Створені нею краєвиди не показують реальних місць, на яких ведуться бої. Пропагандистські лозунги мисткиня замінила порожнечею або ж повідомленнями від друзів-військових.

Непевне майбутнє Каріна показує проникливим чином. “Відреставрувати тріщини у висохлому шарі неможливо” розповідає про почуття та сумніви, викликані повідомленнями з фронту. Навмисні обстріли цивільного населення під час російського вторгнення в Україну викликають думки про репресії в Радянському Союзі. Як довго триватиме російська агресія? Як допомогти збереженню пам’яті про окремішню українську національну та культурну ідентичність?

Каріна Синиця – мисткиня з Сєвєродонецька, що живе і працює у Києві. У 2019 році закінчила Харківське художнє училище й отримала рівень молодшого спеціаліста за спеціальністю викладач образотворчого мистецтва. У 2023 році здобула диплом бакалавра з живопису у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Провідним засобом вираження у її творах є живопис; іноді вона використовує анімацію чи об’єкти. Каріна часто працює з краєвидами. Пейзаж, характерний для її регіону, стає для неї інструментом, котрим вона збирає метафоричні предмети чи о́брази. Резидентка Галереї Лабіринт на програмі Lublin Station.

“Це лише виставка” в рамках П’ятої Київської бієнале відкрилася 27 жовтня 2023 року. До участі були запрошені українські митці та мисткині, що служать у ЗСУ й обороняють свою країну від російського вторгнення. Спершу на виставці не було жодних творів, а відвідувачів зустрічав порожній простір. Мені було важливо спробувати хоч трохи показати якийсь аспект війни, котра для українок і українців стала реальністю. Жодна виставка не може передати розмірів страждання, несправедливості, страху, загрози й усього того, що несе за собою війна. Єдине, що здавалося мені можливим – невпевненість і непередбачуваність.

На відкритті виставки 12 січня ми вже побачимо твори. Частина з них була створена після 24 лютого, проте не всі. Багато митців і мисткинь після повномасштабного вторгнення поставило на паузу творчу діяльність, і особливо це стосується тих, хто пішов до війська. Тому вони вирішили показати праці, створені раніше. Це виставка про війну, хоча більшість творів безпосередньо її не стосується. Це виставка про людей, що живуть у реальності війни.

Текст: Вальдемар Татарчук

______________________________

Відкриття виставки: 12.01.2024 (п’ятниця), 19:00

Де: Галерея Лабіринт, вул. кс. Попелушки 5 (ul. ks. J. Popiełuszki 5), Люблін

Доступність: Виставка проходить на першому поверсі. Виставка неприязна для людей із вадами зору – у виставковому просторі панує напівтемрява й темрява. Чорнодруки з інформацією про виставку доступні перед входом на неї. Виставка неприязна для людей із сенсорною гіперчутливістю – світло на експозиції вмикається і вимикається, у просторі чути гучний гуркіт і потріскування. Виставка неприязна ддя людей з обмеженими руховими можливостями – у просторі виставки розміщені ажурні металеві елементи, позначені флуоресцентною стрічкою. Просимо бути обережними. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці: щосереди від 15:00 до 19:00. В Галереї є 6 переносних індукційних петель. Вернісаж перекладатиметься українською мовою (Володимир Дишлевук), англійською мовою (Александра Сурдацька) та польською жестовою мовою Марта Стемпняк).

Виставка діятиме до 31.03.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)

Вхід: до 31.01.2024 вхід вільний, від 01.02.2024 вхід: 8 злотих звичайний квиток, 4 злотих – пільговий.

(на вернісаж вхід вільний)

Митці й мисткині*: Богдан Бунчак, Павло Ковач (молодший), Олександр Лень, Денис Панкратов, Софія Помогайбо, Макс Роботов і Леся Хоменко, _mediaklub (Макс Роботов, Іван Світличний, Дмитро Тентюк, Дарія Майєр), Богдан Сокур, Любомир Тимків, Юрко Вовкогон.

* Список доповнюватиметься черговими учасниками й учасницями виставки.

Куратор: Вальдемар Татарчук

Відкриття: 2.02.2024 (п’ятниця), 18:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки, 5 (Popiełuszki 5), Люблін
Доступність: виставка проходитиме на першому поверсі. Відкриття не перекладатиметься українською, англійською мовами чи польською мовою жестів.

Виставка діятиме до 03.03.2024 (вівторок-неділя, 12:00–19:00)
Вхід вільний

Митці й мисткині: Бартек Дорошук, Юлія Довга, Луїза Дубей, Анатолій Гвоздюк, Ірина Клюк, Настя Ковалів, Надія Лівінська, Влоздімеж Мацейчик, Корнелія Мальчарська, Мартина Немийська, Ліза Новікова, Стефанія Новіцька, Агнешка Пиць, Юлія Ракочи, Діана Резнікова, Ізабела Савіцька, Анна Семінська, Клаудія Сікора, Клаудія Скробек, Наталія Сморонгевич, Юлія Стемпень, Наталія Шостакевич, Анастасія Твердохліб, Сандра Урбанек, Ганна Воранава

На заняттях, які проводилися у виставковому просторі люблінської Галереї Лабіринт, ми мали змогу працювати з уже наявною виставковою тканиною, генеруючи пропозиції, паралельні до наявних артоб’єктів, чітких творчих установок і навіть естетичних шарів, котрі видно одразу після входу в будівлю Галереї. У багатьох випадках студенти мали можливість створювати праці значно більшого розміру, ніж традиційні форми та техніки, такі як фотографія, малюнок чи живопис. Було непросто вписатися в уже сформований простір із насиченим календарем виставок. Назва відсилає до числа 25. Це кількість учасників виставки. Число 25 називають числом ангела. Воно володіє вібраціями та атрибутами і цифри 2, і цифри 5, тобто співробітництвом, розумінням, розсудливістю й відвагою. Воно також вказує на нові можливості та нагоди, які зрештою призведуть до позитивних змін у житті.

Поринь у провокативний світ “Діктопії” – виставки, яка повертається до авангардного духу “Дікгіни” – циклу картин, створених у Бахмуті в 2020 році, картин, котрі довелося залишити, оскільки митець був змушений покинути свою майстерню. Вірогідно знищені твори мали яскраві барви веселкового прапора, аби привернути увагу до існування квір-спільноти цього невеликого міста.

Відкриття виставки: 12.12.2023 (вівторок), 18:00
Де: Галерея Лабіринт 2, вул. Гродська, 3 (Grodzka 3), Люблін
Доступність: Виставка у просторі, недоступному для осіб із порушеннями рухової функції. Виставка приязна для людей, чутливих до сенсорних подразників. Відкриття переглядатиметься українською мовою (переклад: Володимир Дишлевук). Переклад польською мовою жестів не планується.
Виставка діятиме: до 31.12.2023 (вівторок–неділя, 15:00–19:00)
Вхід вільний.

Попри трагічну долю “Дікгіни”, “Діктопія” постає як шана для неї й демонструє нові перспективи недоступної концепції з 2020 року. Виконані у стилі кислотного вуличного наративу полотна розгортаються, немовби гарячкові псилоцибінові видіння після ночей із рейвами та наркотичних досвідів. У цьому приватному просторі ти зустрінеш світ уяви митця і три святі ікони цього нового царства:  Токсичність, Фашизм і Бінарність. Ці “сюрреалістичні святі” провадять патріархальну апокаліптичну реальність, готові знищити все на своєму шляху. Спершу привабливі, особливо в інтенсивній формі, вони розкривають свою небезпечну природу лише в остаточному одкровенні, залишаючи глядач_кам боротьбу з наслідками їхньої принадності.

“Діктопія” кличе тебе знайти розраду в небезпечній чарівності трьох загадкових святих. На відкритті запрошуємо тебе втілити опір енергіям утиску й гніту. Запрошуємо переглянути твори, колективно танцюючи під заздалегідь записаний ембієнт-рейв-сет.

Відкриття: 8.12.2023 (п’ятниця), 19:00
Де: Галерея Лабіринт (простір Курорту Венява), вул. Попелушки (Popiełuszki) 5, Люблі
Доступність: виставка на першому поверсі у просторі без архітектурних бар’єрів. Відкриття перекладатиметься українською мовою (Володимир Дишлевук) та польською жестовою мовою (Марта Стемпняк). Виставка діятиме до 5.05.2024 (вівторок-неділя, 12:00–19:00)
Вхід вільний

Ми_сткині: Барбара Грика, Куба Недзьведзь, Пшемислав Піняк, Каміль Янчевський (bolimnienoga), Агата Конарська, Бланка Жепецька
Куратор_ки: Вальдемар Татарчук, Матеуш Вшелякий

„Врятуємо світ – ми, молоді, і дід!” – цей пророчий текст ми почули нещодавно на зустрічі, яка неформально відбулася в одній із люблінських кав’ярень. Посеред повних емоцій відвідувачів, аромату кави та струменів вина піднялася групка молодих людей, котрі врочисто намагалися переконати нас у необхідності колективізму, спільності справи й праці пліч-о-пліч, відкинувши всі незгоди. Спершу було прикро на це все дивитися, адже ця група не мала змоги достукатися до решти. Допоки не пролунало це пророцтво… Звідки взявся цей піднесений стиль у їхніх словах? Звідки така поважність й вміння торкатися струн людських сердець? Ми питали себе про це. Від тієї миті найважливішими стали не особисті проблеми, а те, що йшло від спільного буття. Хто належить до “молодих нас”, а хто є дідом? І яка роль цього діда? Усі, хто був тоді з нами у кав’ярні, узяли записники, клаптики паперу, залишки серветок і почали занотовувати. Записували плани порятунку світу. Часом наївні, пафосні, деякі писалися з усвідомленням нестачі відповідних ресурсів. Але вони були, вони відбувалися, там діялась магія виходу поза ментальні обмеження. Раптом наші очі відкрилися на навколишню реальність, яку вже неможливо було ігнорувати.

Ми буквально відчували, наче місяць наблизився до нас. І нас немовби опанувала магія. Магія ночі, моменту, буття. Магія мрій, ритуал колективного перетворення на… а й справді, перетворення на кого? Ким ми стаємо, намагаючись діяти? Зрозуміло, що чародійками. Чародійки змінюють дійсність. А місяць їх супроводжує.

Зненацька оплески й швидке повернення у реальність. Знову біля кави, посеред гамору розмов і в клопотах особистих проблем. Але ми, ті, що й далі сиділи біля одного столика, знали, що в нас щось жевріє. Ми знали, що із тим чимось ми мусимо відповісти на клич, що й досі лунає. Котрий звучить, неначе дзвін на вавельській вежі. Тому ми запрошуємо Вас у світ наших відповідей, нашого аналізу, наших сліз і радостей. Танцю і сну, трансу і смертельної реальності. Нас, молодих, і діда Вальдемара. Бо, зрештою, ми завжди орієнтуємося на наших дідів, хай вони нас і дратують. Ми завжди несемо якусь спадщину – дідизну. І завжди заглиблюємося у якийсь лабіринт – (при)значення, поглядів, думок, похвали й критики.

Хай світить місяць, а оркестр хай грає марш!

Хто такі а*тистки? Може, вони артистки? Істоти з високою вразливістю, котру вони ховають глибоко всередині себе? Або ж вони звичайні аутистичні дівчата? Чи їхні (супер)сили походять від зірок? І що це за сили? З одного боку – творчі, креативні, а з другого – необхідні у щоденному житті. Деякі їхні риси здаються справді незвичайними, наприклад, неабияка витривалість (котра допомагає реалізувати свої захоплення, нерідко марудні), вміння запам’ятовувати велику кількість інформації, творення власних знакових систем, гнучкість розуму.

Відкриття: 1.12.2023 (п’ятниця), 19:00
Де: Галерея Лабіринт, вул. Попелушки (ul. ks. Popiełuszki) 5, Люблін
Доступність: Виставка приязна для сенсорно чутливих осіб. У книгарні можна безплатно позичити шумопоглинальні навушники та візок. Тихі години на виставці – щосереди від 15:00 до 19:00. Виставка проходитиме на першому поверсі. До виставкової зали веде під’їзд із кутом нахилу 13 градусів та двостулкові двері шириною 138 см. Двері відкриваються назовні. Зазвичай відкрита лише ліва стулка дверей. В Галереї є 6 переносних індукційних петель. Вернісаж перекладатиметься польською жестовою мовою (переклад: Евеліна Ляховська), українською (Володимир Дишлевук) й англійською (Кристіан Камінський) мовами.
Виставка діятиме до 18.02.2024 (вівторок-неділя, 12:00-19:00)
Вхід вільний

Натомість деяка їхня поведінка, як-от нав’язування контактів із людьми, споглядання іншим в очі, орієнтування у світі емоцій та неписаних правил, здається нічим не особливою. Але для дівчат і жінок у спектрі часто за ними стоять перевірені роками трюки, камуфляж, завдяки якому вони зливаються з нейротиповим оточенням. Хоча може здаватися, що це їм завиграшки, але підлаштування під світ вимагає чималих зусиль. Тому може іноді не варто цього робити, аби світ ставав більш розмаїтим, а завдяки цьому й цікавішим.

На виставці ми показуємо переважно нові праці, створені для цього проєкту. Деякі твори витягнуто з шухляд і домашніх архівів. Кожну працю супроводжує текст, в якому кожна з учасниць виставки відхиляє завісу таємниці щодо того, як це – бути а*тисткою.

А*тистки: Анна Бігос, Ніна Бултович, Пауліна Гарбец, Каміля Яблонська, Дорота Мосцібродзька, Магдалена Шубельська
Кураторки: Агата Шторц-Громашек, Магдалена Шубельська

Виставку організовано в рамах стипендії Президента Міста Люблін.